Ми маємо пам<u><em /></u><em>ята що для людини найдорожщий скарб людини це дружба.Ми маємо
знаходити нових друзів але не забувати старих.З другом будьяка секунда весела,радісна.В друга навіть вода содша,ніж у ворога мед.Чим у нас бильше друзів тим ми багатьші</em>
Ваша відбивна - на смак, як підошва дорогого туфля!
Потім знялися и полетіли за високі гори,за сіні моря та за бескрайні простори.Летіли вдень та вночі.Нарешті стомлені
птахи прилетіли.
Пташки тих країв були раді гостям.Вони дали їм пшениці та дозволили перепочити у їх будиночках.На наступний день вони
всі дружно будували гнізда для приїжджих гостей.Одні шукали хмиз,пух,піря та траву.Інші все це уважно складали.А після важкої роботи всі гралися та співали веселі пісні.
Ось так швидко пройшла зима.Відлітати вже не хотілося, але вони скучили за рідними місцями. Птахи обіцяли повернуться на наступний рік.Тепер у них з'явилися чудові друзі, які їх чекають.
Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю.
Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку.
<span>З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю. </span>
Жили собі дід та баба, і була в них курочка ряба. Біжить собі Колобок, біжить, а на зустріч йому Лисичка. Бабусю, бабусю, а чому в тебе такі великі зуби? Я коза-дереза за три копи куплена, пів бока луплено, тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами, ніжками затопчу, хвостиком замету, тут тобі і смерть!