- Петрику, ти бачив, новачок до паралельного класу прийшов?
- Ні, Миколо, не бачив. А звідки він отой взявся?
- З Києву приїхав, мої друзі з Б класу розповідають, що він дуже гарно вчиться і ніколи не запізнюється до школи!
- З такого файного хлопця тільки приклад брати! Та й годі! А як його звати?
- Його звати Сашко, здається... Він, до речі завтра з нами чергує! Ось і познайомимся!
- Прекрасна ідея! Дуже цікаво було б з ним познайомитися. Дізнаємося багато нового, запитаємо у нього щось. Як то кажуть у народі: "Людей питай, свій розум май"
- Так, так! Ну що ж Петро, тоді, завтра побачимося!
- Бувай!
Любов – це найважливіше у житті людини почуття, без якого наше існування становиться пустим та втрачається його сенс. Лобов, це почуття, яке не залишив без уваги ні один письменник або поет. Це дуже просто пояснюється, бо любов супроводжує нас с самого народження до кінця днів своїх. Це й любов до матері, і любов до жінки або чоловіка, а також це любов до свого народу і своєї Батьківщини. Крім того, це почуття, яке більш інших почуттів прагне висловлення, спонукає людей до самовираження і надихає їх на творчість та подвиги. Українська література у цьому відношенні не є винятком і здебільшого правдиво відображує кохання. Це досягається тим, що в основу сюжетів творів українських письменників і поетів про кохання покладено саме життя. Досить пригадати уроки української літератури і класичні твори, які ми вивчали на цих уроках. Перед очима одразу постають улюблені персонажі, цікаві твори і автори цих творів, жоден х яких не оминув теми кохання. Просто це почуття неможливо оминути ні в літературі, ні в мистецтві, ні в реальному житті.Наприклад, твори Т. Г Шевченка, у більшості яких провідною темою є саме любов, причому любов у самому широкому її розумінні. Не менше вражають і твори М. Коцюбинського, особливо – велике кохання Марусі і Остапа з повісті «дорогою ціною», і світла самовіддана любов Мавки і Лукаша із «Лісової пісні» Лесі Українки, і повість І. Франка «Захар Беркут», в якому є все – кохання і ненависть, мудріть і недолугість, зрада і героїзм. Особливе місце в літературному надбанні українського народу посідає поетична творчість видатних українськх поетів, присвячена темі кохання. На мій погляд, саме поетична лірика нашого народу найбагатша, найправдивіша і найщиріша. Завдяки багатству української мови авторам ліричних поезій вдається цією чудовою мовою передавати свої почуття і емоції, матеріалізувати їх і переносити в душі інших людей. Саме спілкування з поезією надає нам змогу наповнити свою душу розумінням великого почуття, збагачує нас і допомагає знайти вихід своїм почуттям. Серед моїх улюбленіших поетів, більша частина творів яких присвячена відношенням між людьми, я можу назвати П. Тичину, М. Рильського, В. Сосюру і Л. Костенко. Твори цих митців художнього слова сповнені великими почуттями, які безумовно реальні, іноді болючі, іноді світлі, іноді взаємні, а іноді й нерозділені. Перелік імен письменників і поетів, перелік їх творів про кохання можна продовжувати нескінченно довго, бо тема кохання наскрізна в творчості і житті українського народу. Класика любовної лірики красива своєю викінченістю і своєрідна мистецьким виконанням, її корені уходять глибоко в історію.Як сказала головна героїня історичного роману «Маруся Чурай»: «Любов – це, люди, діло неосудне. По всі віки. Вовік віков. Амінь. Неосудне, навіть потьмарене зрадою, неосудне, бо – невмируще, як пам’ять про найвищий злет душі, зоряний час». Любов – це почуття, яка долає все перешкоди на нашому життєвому шляху, почуття, яке надає нам сил и сподівання на краще майбутнє тих, кого ми любимо і хто нам найдорожчий у світі. Любов – це найважливіше почуття у житті кожної людини, яке непідвладне ані старінню, ані смерті.<span>.....</span>
(дз" о б) - 1 склад, 5 букв, 3 звука
Байдики бити.
Вставляти палицю в колеса.
Дуля з маком.
За милу душу.
Мозолоти очі.
Накивати п'ятами.
Пекти раків.
Світ за очі.
Сісти на шию.
Ангельське терпіння.
Немає жодної людини, яка знала б усе на світі. Спочатку ми вчимося ходити, потім читати і писати. Ми йдемо до школи і поринаємо у світ знань. Вчителі вчать нас бути чесними,працьовитими,добрими. У дорослому житті вчимося працювати, любити, виховувати своїх дітей. Людина вчиться усе своє життя. Її вчать книги,спілкування,саме життя.
Треба вчитися і досягати своєї мети.
