Що таке людське щастя? Це питання не з простих. Людина народжується, вчиться, працює, знаходить другу половинку, виховкє дітей, здавалося б, життя таке довге, але, чи так це? І що воно те щастя?
Мабуть, у кожного воно своє. Хтось вступив до бажаного ВУЗу, і для нього це щастя. Хтось виграв у лотерею, хтось привіз золото із змагань, хтось відпочив біля моря.... А хтось проводить час з сім'єю, з дітьми і вважає себе найщасливішою людиною на землі. Для когось достатньо бути ситим, одягненим, мати дах над головою, а хтось мріє про великі досягнення, про славу, визнання.
Мені б хотілося, щось зробити важливе в цьому житті, щоб моя праця і знання приносили людям багато користі, можливо навіть рятувало їм життя, тоді б для мене це було б справжнім щастя.
Ну от такий трохи жартівливий все що знайшла :) не знаю чи підійде
<span>В нього так багато /вад/!
Сподіваюсь, не потрапить
Милий грішник прямо /в ад/.
Зветься хлопець той – /Роман/.
Багатьох дівчат він знає,
Та із кожною – /роман/.
Він стількох дівчат любив!
Та все ж /Люба/ –
наймиліша –
Добра, /люба/.
Повно див
З нею мав він повсякчас.
Навіть, як писав /плакАти/,
ПлАкати хотів щораз.
Навіть в дУші мріє він,
Так дівчИна його вабить,
Що в /душІ/ – кохання дзвін!
*Омо́німи (від грец. homos — однаковий і грец. onyma — ім'я)
— це слова, які однаково звучать та пишуться,
але мають різне значення.
</span>
Словечко підвело<span>Завантажити</span><span>Яка чудесна кожна мова!
Але слова мотай на вус.
Як не уважний ти до слова,
то може трапитись конфуз.
Бо є омоніми міжмовні,
відомі вченим з давнини:
слова однакові назовні,
та різні значенням вони.
І дуже легко помилиться —
суцільні рифи навкруги:
болгарське булка — молодиця,
вонявка в Чехії — духи,
а білоруське бульба — й зроду
картопля... Он які діла!
Та розкажу я вам пригоду,
яка в Молдавії була.
До піонерського будинку
край мальовничого села
у табір праці й відпочинку
юнь з України прибула.
Знайомляться загони, класи:
гука вожатий і своїм,
і гостям теж: — Интр-ац-ла-каса!
що значить: «Просим вас у дім!»
Наш хлопець, до дурнички ласий,
Не знав, що каса в них — це дім.
— Ще й не робив, а вже до каси! —
гукнув, пожвавившись: — Ходім!
Нічого дивного немає,
що збоку смішно всім було.
Подумати — і то ж буває:
отак словечко підвело!</span>
Пепа Довга Панчоха, :Сказочный персонаж, в честь неё вышло больше 100 книг! : Рыжинькая девочка с косичками, у неё есть веснушки : В честь неё украинские ФИЛЬМЫ/МУТФИЛЬМЫ
Тема: звернення письменника до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве, захоплююче. Ідея: сенс життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення байдужості, пасивності. Основна думка: створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів. Художні засоби «Гей, нові Колумби й Магеллани» Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..». Риторичні оклики: «Напнемо вітрила наших мрій!» «Кораблі! Шикуйтесь до походу!» «Мрійництво! Жаго моя! Живи!» «Відкривай духовні острови!» «Нидіє на якорі душа!» «Півень землю всю не розгребе!» «Шкварити байдужість на вогні!» Риторичні запитання: «Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді?» «Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді?» Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить». Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві». Тавтологія: «відкрито вже відкрите». Композиція «Гей, нові Колумби й Магеллани» Поезія складається з шести куплетів по чотири рядки. Твір починається із звернення до нових Колумбів і Магелланів з пропозицією продовжити відкривати цікаве, незвідане в житті. Протягом поезії автор висловлює думку про прагнення кожної людини жити активно, на благо рідного краю, народу. Наприкінці поезії В. Симоненко засуджує байдужість і пропонує її «шкварити… на вогні».
Джерело: http://dovidka.biz.ua/v-simonenko-gey-novi-kolumbi-y-magellani-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
