Ответ:
Отже, сучасні поетеси Луганщини – Ганна Гайворонська й Антоніна Листопад – у творах відстоюють пріоритет загальнолюдських цінностей, закликаючи до позицій добра і милосердя.
Луганськ для письменниць – поєднання різноманітних реалій буття у кращих проявах душевних спогадів і переживань.
Объяснение:
Повість «Маруся» належить до сентиментально-реалістичних творів. У ньому Квітка-Основ'яненко майстерно змальовує колоритні картини побуту українського народу, опоетизовує найкращі риси його національного характеру. Показуючи високу моральність простої людини, автор наділяє її такими рисами, які оспівані в народно-пісенній творчості.
<span>У найвидатнішій повісті Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся» зображено ідеальне і разом з тим нещасливе кохання Василя і Марусі. Молоді люди показані в повісті втіленням досконалості, як її розумів автор. Елементи ідеалізації відчуваються навіть у змалюванні самої зовнішності Марусі. І справді, Маруся — надзвичайна красуня: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте...» </span>
<span>Портрет змальований поетично, але в ньому немає індивідуальних рис, це — образ у дусі загальних фольклорних висловів про дівочу красу. </span>
<span>Довершується портрет Марусі докладним описом її вбрання, що має цілком етнографічний характер. Біла сорочка, пишні рукава, вишиті червоними нитками, черчата плахта, шовкова запаска, каламийковий пояс, мережана хустка коло пояса. </span>
<span>Ідеальні, як їх розумів автор, і риси характеру Марусі. Сам автор рекомендує її так: «О, там вже на все село була і красива, і розумна, і багата, і звичайна, та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна». </span>
<span>Подібними рисами наділений і Василь: «Хлопець гарний, русавий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум'яний, моторний, звичайний...» </span>
<span>За доброту, працьовитість і чесність родина Дрота шанобливо поставилась до Василя. Та перешкодою до одруження була лиха царська солдатчина і майнова нерівність. Таке трактування є виявом реалістичного зображення дійсності. </span>
<span>Василь благає Наума змилуватись над сиротою і віддати за нього свою дочку. Але старий Дрот невблаганний. І Василь кориться долі. Щоб заробити на найомщика, він змушений іти в найми до купця, де навчився грамоти. </span>
<span>Щоб відтворити тяжке духовне хвилювання героя, письменник звертається до розмовних інтонацій: «А як побачив свою Марусю, яка, замість, щоб на посаді сидіть, лежить на лаві під церковним сукном, хоч і убрана і заквітчана, та не до вінця з ним, а у яму від нього іти! Як се побачив, закричав жалібно, застогнав, поблід як смерть, та тут же і впав, мов неживий!..» </span>
<span>В образі Василя втілено глибокі переживання, пов'язані з втратою надії на щастя. </span>
<span>У позитивному плані Квітка змалював образ Наума Дрота, наділивши його ідеальними рисами українського селянина. </span>
<span>Письменник ідеалізує становище селянства в умовах феодально-кріпосницької дійсності. Відомо, що жоден кріпак не міг чесною працею забезпечити собі таке щасливе і заможне життя, як у Наума Дрота. Обмеженість і консерватизм автора «Марусі» виявляється в ідеалізації кріпосництва, в умовах якого чесні, працьовиті селяни, подібні Науму Дроту, ніби можуть забезпечити собі добробут. </span>
<span>Як бачимо, важливим у повісті є те, що Квітка-Основ'яненко показав, яким душевним багатством, якою моральною чистотою наділені представники народних мас, і цим викликав симпатії до них. Для того часу, коли виступав письменник, це мало певне прогресивне значення. </span>
<span>Позитивним є, безперечно, й те, що Квітка-Основ'яненко вважав релігійність однією з основ усяких чеснот і високої моральності людини.</span>
6 січня 1898р. - народився В. Сосюра на ст. Дебальцеве Донецької обл.
1909р. - працює в бондарному цеху содового заводу.
1911р. - вступає до міністерського училища.
14жовтня 1917- друкується вірш" Плач волн ".
1918р. - бере участь у повстанні проти кайзерівських військ.
1920р. - опинився в Одесі.
1920-21рр. - воює з білополяками та армією Н. Махна.
1921р. - виходить поема" Червона зима", яка зробила Сосюру знаменитим.
1922-32рр. - став членом багатьох літорганізацій.
1924р. - збірка "Осінні зорі".
1925р. - "Сьогодні".
1927р. - "Золоті шуліки".
1928р. - "Коли зацвітуть акації".
1931р. - " Серце".
1934р. - виключили із партії і зі Спілки письменників.
1937р. - "Нові поезії".
1939р. - "Люблю".
1940р. - роман "Червоногвардієць".
1942р. - працював в Українському радіокомітеті в Москві.
1943р. - входив до редакції фронтової газети " За честь - Батьківщини".
1951р. - патріотичний вірш "Любіть Україну".
1953р. - "За мир".
1955р. - " На струнах серця".
1957р. - "Соловїні далі".
1959-60рр. - поема "Мазепа".
1960р. - поема "Розстріляне безсмертя".
1961р. - "Поезія не спить".
1964р. - "Осінні мелодії".
8 січня 1965р. - В. Сосюра помер від гіпертонії. Похований в Києві на Байковому цвинтарі.