1.На самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік; за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. Не достатки, а тяжка праця кидалась в вічі. Хата хоч старенька, та чепурна, біла, — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла, хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті.
2.А й дитина ж то вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другі діти жваві, — як дзиґа крутиться, на місці не всидить... Скажеш йому: дай те! дай друге! — як стріла пуститься... Чіпка, як його звали, — не такий, ні! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: «Подай, Чіпко, води!», або — ножа, або — веретено...» То він і почне: «А де ж воно лежить, чи стоїть?» Отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть...
<span><span><u /> </span><u>Ось тримай коротко и ясно ))))</u>
Мишки яки жили в мисти были хвалькувати спритны але в них не було нечего особливого для них гроши и стан были приоритетом але так не повинно бути на мою думку Б . Липкий хотив цим оповиданням донести до нас що гроши , чин не головне в житти головне залишатися людиною саме людиною ))))) Прикладом наследованным э мишка из села ))))
<span /></span>
Он - любимая игрушка,
Спит со мною на подушке.
Мы гуляем с ним вдвоём, -
Дружно, весело живём!
Я ему читаю книжки -
Это плюшевой мой...
Эмммммм знает только перезарядка CS:GO тащет
жёлуди бывают на дубе
дуб сущ. мужского рода с нулевым окончанием 2 склонение на чём? вопрос предложного падежа
