У кожної людини є найкращий друг і кожен для кожного ідеал , але не завжди. У мене є друг найкращий з класу, але він не для всіх друг, але дружба для нас головне!
Z)Довго йшла хуха Моховинка и i натрапила на мiй будинок . Саме тодi тато вже йшов на роботу,коли вiн вiдчинив дверi,Моховинка швидко забiгла у квартиру. Z)Ïй сподобалось у мене в кiмнатi.I вона почала робити собi будиночок,хуха зробила собi лiжко з м'якоï вати, та играшкових маленьких подушок,i ледве перетягнула стiлець,який зробив мiй
Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці
Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії
(тепер Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській
сім'ї. Тут минули його дитинство й юність. Як і решта селянських дітей,
він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку.
Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука.
Василь Сухомлинський — автор 41 монографії і брошури, більше 600
статей, 1200 оповідань і казок. Загальний тираж його книг становить
близько 4 млн екземплярів на різних мовах народів світу. В квітні 1970
року він закінчив роботу «Проблеми виховання всесторонньо розвинутої
особи» — доповідь для захисту докторської дисертації по сукупності
робіт. Всі праці Сухомлинського дають переконливе уявлення не тільки про
різносторонність педагогічних підходів Сухомлинського, але і про
цілісність всього його педагогічного мислення.
Твори В. Сухомлинського видані 53-а мовами світу, загальним тиражем
майже 15 млн примірників. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена на 30
мов світу і витримала 54 видання. В період з 1945 по 1970 рр.
надруковано 463 статті; у 1971–1986 рр. — 105 статейю.
Народознавство у творі Убога хатина Михайлових батьків, прикрашена вишитими рушниками й кетягами калини, три хлібини й грудка солі на столі, свячені страви у мальованих полумисках. Є щось язичницьке і в тому, як селяни з книг М. Стельмаха ставляться до землі, оранки, сівби, до насіння й дерев, з якими вони розмовляють, як із живими. Письменник не промине нагоди, щоб показати, як жінки тіпають коноплі, прядуть, тчуть, вибілюють полотна; як урочисто проводжають плугатарів у поле на оранку; як майстровито роблять свою справу гончар чи стельмах.
Призабута тепер естетика праці селянина завжди відтворюється М. Стельмахом з великою любов’ю і поезією. Він — пристрасний оборонець ладу сільського життя, всього доброго і красивого, що відтворено досвідом українського селянина протягом віків. 2.
Зв’язок повісті з Унт У творі багато прислів’їв і приказок («Сто друзів — це мало, один ворог — це багато», «Над шкурою дрижати — людиною не жити», «Де не посій, то вродиться», «Справді, добре сміється той, хто сміється останнім», «Зверху сміється, а всередині сичить»), влучних народно розмовних висловів («Птиця також боса ходить і не журиться», «В книжці злеліяне слово має бути справжнім святом душі й мислі», «Мужицька музика — ціп і коса», «Чи знайдеться чоловік, якому не треба було б більше, ніж він має»), фразеологізми («Раки пекти»). М. Стельмах — великий майстер художньої деталі при змалюванні портрета, пейзажу.
Що таке людське щастя? Це питання не з простих. Людина народжується, вчиться, працює, знаходить другу половинку, виховкє дітей, здавалося б, життя таке довге, але, чи так це? І що воно те щастя?
Мабуть, у кожного воно своє. Хтось вступив до бажаного ВУЗу, і для нього це щастя. Хтось виграв у лотерею, хтось привіз золото із змагань, хтось відпочив біля моря.... А хтось проводить час з сім'єю, з дітьми і вважає себе найщасливішою людиною на землі. Для когось достатньо бути ситим, одягненим, мати дах над головою, а хтось мріє про великі досягнення, про славу, визнання.
Мені б хотілося, щось зробити важливе в цьому житті, щоб моя праця і знання приносили людям багато користі, можливо навіть рятувало їм життя, тоді б для мене це було б справжнім щастя.
