<span><span>Довідалися печеніги, що
князь Володимир пішов до Новгорода, й оточили Білгород. Нікого не випускали з
міста, й нікого не впускали, тому там почався великий голод. </span><span>
<span>Зібралося віче, стали радитися. Допомоги чекати
нізвідки, й помирати не хочеться. Доведеться здатися ворогові. </span>
<span>Тоді вийшов один старець і попросив не здаватися
ще днів зо три, а зробити те, що він скаже. Городяни його послухали, зібрали по
жмені вівса, пшениці чи висівок — що в кого було. </span>
<span>Жінки зробили бовтанку, з якої варять кисіль.
Старий звелів викопати колодязь, спустити туди діжку й налити в неї бовтанку. У
другий колодязь у діжку налили розведений водою мед. Вранці послали за
печенігами й запропонували взяти заложників із них, а самим піти подивитися, що
робиться в місті. </span>
<span>Печеніги зраділи, думаючи, що білгородці вирішили
здатися. Обрали кращих мужів і пішли. А городяни й говорять до них, що, мовляв,
хіба можна їх перестояти, зламати, коли їх сама земля годує. І повели до
колодязів, набрали бовтанки з одного, зварили, з другого — сити медової, самі
скуштували, потім дали печенігам. Ті здивувалися й сказали, що їхні князі не
повірять, поки не скуштують самі. Білгородці налили посланцям по корчазі бовтанки
й сити з колодязів. Зрозуміли князі печенізькі, що не перемогти їм білгородців,
і зняли облогу.<span> </span></span></span></span>
Федько халамидник він розбишака говорить правду прийде на помічь терпеливий.Толя скромний сором'язливий добрий багатий.
Іван Сила - - головний герой повісті О. Гавроша " Неймовірні пригоди Івана Сили ". Він був дуже сильною й мужньою людиною. Багато разів Сила вигравав набагато досвідчених боксерів та силачів. За допомогою цих здібностей Іван прославив український народ. За його могучими плечима і сильним духом ховається добрий та щирий характер. Іван Сила дуже загадковий герой, який утілює всі потрібні риси для того, щоб бути прикладом для всіх нас.
Ответ:
навчає не бути лінивим, досягати своєї мети працею
<span>Тема: Відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси.
</span><span>Ідея: Возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою хворобу, самотність
</span><span> Основна думка: Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала.
</span><span>Жанр: Пейзажна лірика.</span>
<span>Композиція.
Експозиція: «була весна...».</span><span>Зав'язка: Хворобливість і самотність поетеси під час буяння весни. Кульмінація: Радість ліричної героїні з приводу того, що її «не забула» весна.</span><span>Розв'язка: Вдячність поетеси весні за її дарунок.</span>