Ответ:
Текст — это два и более предложений, связанных между собой по смыслу.
Текст можно озаглавить.
Главная мысль текста — это то главное, о чём хотел сказать читателю автор.
Тема текста — это то, о чём или о ком говорится в тексте.
Текст можно разделить на части:
Начало текста — готовит читателя к восприятию событий, о которых написано в тексте.
Основная часть — здесь описываются главные события текста.
Концовка — завершение текста.
По возможности используйте описательные существительные и глаголы. Употребление конкретных существительных и глаголов вместо общих ("розы" или "тюльпаны" вместо "цветы", "хихикнуть" или "расхохотаться" вместо "засмеяться") позволяет читателю представить более яркую и точную картину. Выбор слов также передает определенную информацию. Скажем, упоминание о тюльпанах заставляет предположить, что действие происходит весной, в сезон их цветения. Тому, кто хихикнул, лишь немного смешно, или он смеется тайком, а тот, кто расхохотался, веселится открыто и громко.Определенные слова вызывают те или иные зрительные или эмоциональные образы; это называется "коннотация". Выбирая существительное или глагол, носящие описательный характер, убедитесь, что они передают чувства персонажа, и что по прочтении у читателя сложится нужный образ.В школе вас наверняка учили, что нельзя постоянно использовать в диалогах слово "сказал" или "сказала". Персонажи могут спрашивать, отвечать, кричать, шептать – но не злоупотребляйте эмоционально окрашенными глаголами ("рявкнул", "проскрежетал"). Лучше вообще сводить авторские комментарии к минимуму: дайте читателю понять, где чья реплика, а эмоции пусть вызывает само содержание диалога. (Любопытный факт: в английском языке считается стилистически правильным употреблять именно слово "сказал", а не заменители – не слушайте тех, кто говорит, что это происходит от бедности языка!)
2
Употребляйте прилагательные и наречия в разумном количестве.Они бывают необходимы для красочного описания, когда одних существительных и глаголов недостаточно: например, "пышные красные розы", а не просто "розы". Однако использование этих частей речи без необходимости может перегрузить предложение и даже сделать его менее выразительным. Так, "она ворвалась в кабинет мистера Смита" создает более яркий образ, чем "она гневно вошла в кабинет мистера Смита".Без прилагательных или наречий можно обойтись, если слово, которое они поясняют, уже несет определенный образ. Необязательно говорить "громко затрубил", так как этот глагол сам по себе предполагает громкий звук (вряд ли можно сказать "тихо затрубил"). Есть также случаи, когда прилагательное или наречие противоречит слову, к которому относится, или не может употребляться с ним. Вы не скажете "довольно уникальный", "весьма уникальный" или "очень уникальный", поскольку предмет или событие может быть либо уникальным, либо нет.
1) г
2)а
3)г
4)а
5)б
6)б
7) 1.в 2.а 3,д 4.б
8) 1.г 2.в 3.а 4.д
власне висловлювання
" Мрію я словами відмикати людське серце...Цю скарбницю мрій"
Так словами ми спілкуємося. По-перше, їх дуже багато. До кожного слова наша уява малює його значення. Ніякі звуки не можуть замінити усього багатства слів. По-друге, кожне відкриття можна описати словесно новими словами, збагатити мову. Мова дає змогу читати книги, пізнавати світ. По-третє, як душевно мелодію можуть прикрасити слова. Багато чарівних пісень просто не існувало би без мови.
Мова – це велике досягнення людства. Тому треба знати її.
Всі повинні піклуватися про свої зуби! Я знаю це з раннього дитинства. Цьому навчили мене мої батьки, які щоранку і щовечора нагадували нам з братом почистити зуби. Тепер я уже сама не забуваю про це. Прокидаючись уранці, я іду у ванну вмиватися і чистити зуби своєю улюбленою пастою. Моя мама неодмінно слідкує за тим, щоб наші щітки не були застарими. Ми міняємо їх раз на один сезон. Коли молочні зуби випадають, то на їхньому місці виростають корінні, і разом з зубами ростуть щітки. Моїм зубкам уже давно не підходять щіточки для малюків, бо у мене вже помінялося 12 зубів :) І молочним, і корінним зубам потрібен догляд протягом дня. Тому, крім чищення, їх треба полоскати після прийому їжі. Красиві зуби - це прикраса кожної посмішки. Я хочу посміхатися сміливо!
<span>В українській мові апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:</span>
Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б'ю, п'ять, п'є, в'язи, у здоров'ї, м'ясо, рум'яний, тім'я, мереф'янський, В'ячеслав, Стеф'юк. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, морквяний, свято, тьмяний, цвях, але: верб'я, торф'яний, черв'як.
Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і
в тих же словах без префікса: зв'язок, зв'ялити, підв'язати,
розм'якшити.Після р: бур'ян, міжгір'я, пір'я, матір'ю, кур'єр, на подвір'ї.
Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із
наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний:
без'язикий, від'їзд, з'єднаний, з'їхати, з'явитися, об'єм, під'їхати,
роз'юшити, роз'яснити; дит'ясла, пан'європейський, пів'яблука, але з
власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо. Після префіксів із
кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не
пишеться: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.<span>Для слів іншомовного походження бувають і інші винятки написання з цих правил.</span>
