<span>В українській мові апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:</span>
Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б'ю, п'ять, п'є, в'язи, у здоров'ї, м'ясо, рум'яний, тім'я, мереф'янський, В'ячеслав, Стеф'юк. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, морквяний, свято, тьмяний, цвях, але: верб'я, торф'яний, черв'як.
Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і
в тих же словах без префікса: зв'язок, зв'ялити, підв'язати,
розм'якшити.Після р: бур'ян, міжгір'я, пір'я, матір'ю, кур'єр, на подвір'ї.
Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із
наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний:
без'язикий, від'їзд, з'єднаний, з'їхати, з'явитися, об'єм, під'їхати,
роз'юшити, роз'яснити; дит'ясла, пан'європейський, пів'яблука, але з
власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо. Після префіксів із
кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не
пишеться: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.<span>Для слів іншомовного походження бувають і інші винятки написання з цих правил.</span>
<span>Найпрекрасніше в мами - це її очі. Вони завжди мене гріють любов'ю й турботою. їх сіро-зелений колір стає світлішим коли мама радісна та щаслива, або темнішим коли вона стурбована або засмучена.Немає в світі нічого теплішого та ніжнішого ніж мамині очі.Мамині очі вони постійно освітлені живим сяйвом наче видеме відображення її душі.Це погляд самої щирості,самого добра. Я дуже люблю і поважаю свою матусю!</span>
Небо над Києвом висіло похмуре, беззоряне, принишкле. Воно теж ждало чогось лихого. Тяжко дихалося під таким небом. Місто було наче накрите ним. Здавалося все має тут задихнутися ще до ранку.
