Ответ:
Весна зазвичай настає непомітно, поволі, іноді випереджаючи календар, а часом, ніби забувши про дати.
Одного разу раптом стає трохи тепліше, сонце набирається сили й починає топити бурульки під дахами та сніг на землі. Буває, що його навіть не видно за хмарами, але тепло вже відчувається. І сніг з льодом починають відступати, здаючи територію шматочок за шматочком. Показується мокра чорна земля, всюди сльота. Але це ненадовго, вже скоро полізе свіжа трава й розпустяться весняні квіти.
Перше, що помічаєш з початком весни — це зміни в повітрі. Дихати стає легше, повітря наповнене теплою свіжістю і вологою. І нехай ще небо похмуре та пориви вітру холодні, але вже виразно відчувається подих весни. Вітер розриває покрив сірих хмар, там і тут проглядає яскраве блакитне небо. Вітер розносить хмари, відкриваючи сонце. Воно гріє все більше, оживляючи природу навколо. Підсихають гілки й стовбури дерев, пробуджуються маленькі бруньки. Скоро все навколо зацвіте й зазеленіє.
Весна в місті знімає втомлений і вже сіруватий сніговий килим з вулиць і будинків, підсушує тротуари. До навколишніх звуків додається радісне цвірінькання птахів, а також шум людських кроків і шурхіт автомобільних коліс, які взимку приглушує сніг. Погода налагоджується, теплішає з кожним днем. Люди знімають важкі пуховики й чоботи, переодягаючись в більш зручну та зазвичай більш яскравий весняний одяг. Все більше перехожих на вулиці, всюди гуляють діти. Гарна погода змушує всіх виходити з будинків.
Ось таким я бачу початок весни. Цей часто похмурий і вітряний період відлиги та першого тепла швидко змінюється буйним цвітінням садів і парків. Але саме в ньому найбільш яскраво відчувається момент, коли природа навколо пробуджується, змінюється, оживає.
Ледь-ледь збиралося на досвіт і мати вмившись зодягали чисту сорочку, підв'язувались вишитим фартухом і вилазили на лежанку. Крізь просоння чув їх лагідну приповіту, ось і зійшов святець, аж віко підпер. Невдовзі досвяткове помешкання освітлювалось живими зайчиками.
Піч гоготіла, коли полум' я лизало своїм язиком челюсті. Доки варилося снідання мати містила тісто. Неньчинні обіруччя раз по раз занурювались в діжу от чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалось, крутішало. Коли воно ставало в' язким як гума, і вже важко було працювати руками, мати припиняли роботу.
-Вставайте, хлопці. - наказувала нам. - Поїсте і розходьтесь, бо буду хліб вимішувати.
Поснідавши, тато йшов на роботу, а я біг у кінець городу, щоб зірвати капустяних листків. На ліжкові уже лежав рушник. Мати була вся в роботі. Легкими рухами її руки витягувати опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й перекидували з однієї долоні в другу, формували наче Фоми сонця хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник, та так вправно, що я не встигав надивитись. Доки мені мати викочували найменшу паляничку, я біг за лопатою і приставляв її до печі, розіславши капустяний листок поверх ясиневого язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хліб ну.
Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши, декілька проштриків виделкою мати шугнули лопату з хлібиною, а потім другу, третю до печі.
А поки я бігав по дворі, мати виставила холонути усі хлібини, і я не міг нанюхатись цього запаху, запаху теплого хліба.
Та ось приходить син Листопад.Вин неначе прибирае усе за своими братами. Зирве золотаве лисття,намоче богряни килими дощами.Принисе холод и пиде на зустрич з зимою.
Відповідно до постанови , у значній мірі, витяг з протоколу, питання,правильна відповідь , я до вас щодо справи , а ми з нашої сторони , вакансія, у найближчий час, згідно наказу
Пух-пушок летить із неба, радісно всім.
Щічки у дітей червоні, бо мороз на дворі.
Пташка мерзне,потрібно їсти готувать.
