1. Де лелека водиться, там щастя родиться. - Що родиться там, де лелека водиться? Щастя.
2 Час - не кінь: не підженеш, та й не зупиниш. - Що не підженеш і не зупиниш, як коня? Час.
3. Учорашньої води не доженеш. - Що не можна догнати? Учорашньої води.
4. Проти віку нема ліку. - Проти чого нема ліків? Проти віку.
5.Гостре словечко коле сердечко. - Що коле сердечко? Гостре слово.
Дорогий Павлусь, я нічого поганого про тебе не думаю але жити за рахунок своїх батьків непристойно. І бути егоїстичним ніколи ніде не допоможе.
Я дуже хочу щоб ти змінився і дослухався моєї поради. Порада моя полягає в тому щоб ти постарався бути більш відповідальнішим в житі. Бажаю тобі щасливого майбутнього! Дякую за увагу!
Твоя читачка Євгенія
Автор - Євген Маланюк (1897-1968)
Назва: "Під чужим небом" (1920-1924)
<span>Даний вірш був написаний в еміграції. Поет виразно показує свою тугу за батьківщиною.
</span>Тема: патріотизм, сумні почуття ностальгії та любові до рідної землі.
Ідея/основна думка: вітчизна є вітчизна, її не замінить ніщо.
Слова ліричного героя збігаються зі словами й думками автора: він відчуває себе чужим за кордоном. Він пам'ятає все, що бачив і переживав на батьківщині, постійно думає про неї, як про кохану людину. Автор порівнює це відчуття із любов'ю до людини. Він не хоче жити тут, але вимушений. Повернутися додому він не може. Саме усвідомлення цього факту бентежить його найбільше.
Художні засоби:
- епітети: "золотосрібний ріг", "скажений біль", "вітер з кришталевих хвиль";
- порівняння: "життя давно, як божевільне, блудить";
- риторичні запитання: "куди ж іще заблудить безглузда путь і хто остереже?"
- тощо;
Вірш складається з п'яти частин, написаних Євгеном Маланюком в різні роки (1920-1924).
Деякі частини мають різні розміри: 4-стопний ямб, 4-стопний анапест, 5-стопний анапест.
Розмір, рима і ритм змінюються.
Ліричний герой і є автором. У вірші зображені тяжкі душевні переживання і сумні почуття самого Євгена Маланюка в еміграції.
Отже, "Під чужим небом" - це патріотична елегія.
<span>Федько <span>Це був чистий розбишака-халамидник.
Там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму "закадишному" другові.
Спокій був його ворогом.
…перший по силі на всю вулицю.
Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає.
Толя-</span></span>Толя був син хазяїна того будинку, де вони жили. Це була дитина ніжна, делікатна, смирна.
<span>Він завжди виходив на двір трошки боязно… соромливо посміхався своїми невинними синіми очима.</span>
Вони записали землю на сина Анни , яку кохав їхній покійний син Михайло..