Вони не мають грошей зате їх серця сповнені любові і поваги до <span>людей. Їх </span>родина щаслива<span>, бо вони люблять і поважають один одного.</span>
1. Гуляючи полем, можна було побачити трави, складені в покоси.
3. Земля була напоєна ранковими росами.
Ответ:
Леся Українка писала дуже чудові, зворушливі та казкові твори. Один із них-"Хотіла б я піснею стати". Я коли читала поезію, уявляла собі цю природу, яку описує письменниця. Мене твір зачарував. Я б з радістю прочитала його ще не один раз.
Смотря какая гигиена. Если ты имеешь ввиду о человеке, то сначала самое главное надо мыться каждый день чтобы не заразиться кожными заболеваниями. Голову мыть как можно чаще потому что могут завестись паразиты. Если кушаешь , то мыть руки перед едой чтобы не заболеть простудой. Да и всё принципе это самое основное. Но хотя можно ещё вот это- как можно чаще делать уборку в комнате так как пыль это микробы, а микробы это болезни.
Чи бути, чи не
бути - ось питання.
Що благородніше?
Коритись долі
І біль від
гострих стріл її терпіти,
А чи, зітнувшись
в герці з морем лиха,
Покласти край
йому? Заснути, вмерти -
І все. І знати:
вічний сон врятує,
Із серця вийме
біль, позбавить плоті,
А заразом
страждань. Чи не жаданий
Для нас такий
кінець? Заснути, вмерти.
І спати. Може, й
снити? Ось в чім клопіт;
Які нам сни
присняться після смерті,
Коли позбудемось
земних суєт?
Ось в чім вагань
причина. Через це
Живуть напасті
наші стільки літ.
Бо хто б терпів
бичі й наруги часу,
Гніт
можновладця, гордія зневаги,
Відштовхнуту
любов, несправедливість,
Властей сваволю,
тяганину суду,
З чесноти
скромної безчесний глум,
Коли б він
простим лезом міг собі
Здобути вічний
спокій? Хто стогнав би
Під тягарем
життя і піт свій лив,
Коли б не страх
попасти після смерті
В той край
незнаний, звідки ще ніхто
Не повертався?
Страх цей нас безволить,
І в звичних
бідах ми волієм жити,
Ніж линути до не
відомих нам.
Так розум
полохливими нас робить,
Яскраві барви
нашої відваги
Від роздумів
втрачають колір свій,
А наміри високі,
ледь зродившись,
Вмирають, ще не
втілившись у дію.
Але тихіш!
Офелія! Згадай
<span>Мої гріхи в
своїй молитві, німфо.</span>
