Чарівною казкою дитинства здається нам повість М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять...», неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства й дива. Письменник в образі Михайлика показав себе, власні дитячі роки, враження, відкриття і витоки свого мистецького натхнення.Уся повість пронизана мудрістю природи, що злилась із мудрістю народною. Ще з перших сторінок повісті ми потрапляємо у світ народних казок, стикаємося з образами містичних легенд, з оспіваними явищами природи. Відчувається, що письменник глибоко шанує народні обряди, звичаї і традиції.І вишивані рушники, і калина, і свята повага до хліба — все це душа народу. У повісті М. Стельмаха відображено святе ставлення до землі, оранки, сівби, насіння, до дерев, з якими герої розмовляють, як із живими. Навіть показ процесу праці нагадує народний ритуал, набутий віковим досвідом. Все це мало величезний вплив на самовиховання Михайлика, на талант майбутнього митця.
Не дуже добре, він їх висміює у цьому творі, бо вони чинили не тільки добро а й зло. Могли зраджувати близьких людей.
тема: духовні крила людини
ідея: кожна людина - творить своїх крила: з вірності у коханні,з вічного поривання,з щирості до роботи,з щедрості на турботи і тд.
<span>основна думка: крилатим грунту не треба - тобто, ті хто, усвідомив перевагу духовного над матераільним, став вільним від земних кайданів.</span>
Елемент був у частині про серенаду там і іронія і гумор. Іронія шо дощ не переставав іти якраз у момент коли все для серенади було готове а гумор те що вони співали бабі а не Галі
--От дічина! Тій не жаль би бути мужем.
-Чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охотніше вона бралась за діло, тим і краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава не переставала бути женщиною: ніжною, доброю,з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову - той довіку не міг забути її лиця, її ходи, її голосу
