Зустрічаються 2 давні подруги:
- Привіт!
- Привіт! Як справи у твого сина?
- Все добре.Вчора Виповнилося 11 років. Ходить до 5 класу.
- А в тебе як?
- Теж непогано. Донька пішла до 1 класу.Хоча їй вже 7.
- Ну тоді бувай!
- Бувай!
Слив - сливина, сливка,сливинка. Зерно - зернина, зернята, зерновий. Поле - польовий, полечко. Зелений - зелені, зеленка, зелена. Добрий - доброта, добрі, добриня. Високий - висота, височинь, високий. Ходити - ходить, ходив, ходили. Писати - писатимуть, письмо, писанина. Читати - читають, читатимуть.
Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:
1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф) : б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї, м’ясо, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.
Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р) , який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, але: верб’я, торф’яний, черв’як.
Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.
2. Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї.
Примітка. Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.
3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо.
Спокійний, тихий вітер легенько гойдав березу посеред парку.
Його очі були схожі на два окремих Всесвіти.
Сьогодні я не запізнилася на заняття з англійської мови, бо мама допомогла вийти мені вчасно.
Слово захоплює, вражає, дивує та жахає, бо (так як, адже) усе залежить від уміння володіти ним.
