1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф) : б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї, м’ясо, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.
Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р) , який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, але: верб’я, торф’яний, черв’як.
Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.
2. Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї.
Примітка. Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.
3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо.
Я дуже люблю читати книжки. Вони для мене є джерелом інформації. Читання приносить мені велике задоволення. Читаючи книжки, я стаю розумнішим, тому зі мною буде цікавіше спілкуватися. Я вважаю, що книга - це скарб. який потрібно берегти.
Всі ви знаєте, що люди пішли від тварин. Але іноді про це ми забуваємо, і не бережемо наших тварин: браконьєри - вбивають, люди - знущаються. Але ж це такі ж самі істоти, як і ми! Тому давайте разом збережемо наших тварин
Малям я забрів у сум’яття трав обіч шляху, що в травах зникає. (Згодом я пізнавати став гербарій мого степового краю). Тоді ж, рученятами розгортаючи стебло манливе, мінливе, високе, я відчув на щоках і долонях тепло і пахощі рослинного соку.