Я-подлежащее(одной чертой)
Допомиг,перенисти-двумя чертами(сказуемое)
Дарувати вітання герою,
розповісти про квіти дідусю,
передати правду батькові
а пояснення закінчень усно
Як змінюються фарби природи, коли літо плавно переходить в осінь. Дні стають коротшими, вечори холодніше. Сонце ще грає своїми промінчиками, але вони вже не так щедро несуть тепло до поверхні землі.
Природа, немов прагнучи продовжити своє життя, знаходить яскраві, соковиті фарби. Листя на деревах змагаються в багатстві відтінків: від скромних ніжно-жовтих до багряних і пурпурових. Буйство кольору абсолютно не порушує гармонію в природі, а підкреслює її.
Ось стоїть берізка. Ніжна скромниця одягла наряд з позолочених листя. Осінній вітерець грає з гілками, листя падають на землю, перетворюючись на м'який килим з химерними візерунками. Він настільки чистий, що на нього не можна наступити, не порушивши тендітної краси.
Не поступаються у витонченості тополі і клени. Їх крони поки ще оповиті покривалом з великих жовтих листків. Але вже тут і там видно гілки, позбавлені своїх головних прикрас. А вітер робить свою роботу, листя падають, покриваючи землю навколо дерев. Між травинками і гілками чагарників поблискує павутинка, яскраво горять кисті горобини, тягнуться до сонця останні осінні квіти.
День за днем повільно в'яне природа. У холодному повітрі кружляють листя. Вітер завмирає в кронах дерев і мчить далі. Лісові гіганти проводжають його, хитаючи гілками. Вони немов прощаються з теплими днями, ласкавим сонцем, ясним небом.
Тиша.
У осені завжди якась таємниця. Може, тому композитори, художники, поети, письменники присвятили цьому пори року кращі свої твори.
От слова писарь..............................
Бабусина муштра
1
мама каже, що мені пощастило, бо маю
аж двох бабусь. бабуся Галя – у селі, бабу-
ся тетяна – у місті. Частіш гостюю у бабусі
Галі. до неї їхати недале
4
пес, альтанка і навіть перекладина, на якій
можна висіти вниз головою.
– Цього літа не матиму відпустки, – ска-
зав тато. – море відпадає...
– Куди відпадає? – поцікавилася я. – море
може висохнути. Це в бабусиного кота відпав
кінчик хвоста, як він потрапив у капкан.
978-966-10-2299-6_babusyna_mushtra.indd 4 19.09.2011 16:33:28
73
...я прокинулася, коли тато загортав мене
в бабусину картату ковдру.
– Спи, – прошепотів він, – зараз я від-
несу тебе в авто.
– ні! – зірвалася я на рівні ноги. – не
хочу їхати від бабусі!
– марійко, ти ще приїдеш – пізніше, –
заспокоювала мене мама.
бабуся мовчала, схрестивши руки на гру-
дях. Вона ніби закам’яніла.
і я злякалася: а раптом у бабусі перестане
битися серце? тоді кинулася до неї – вона
вхопила мене в обійми.
– бабусю, я так тебе люблю! я ще при-
їду!
978-966-10-2299-6_babusyna_mushtra.indd 73 19.09.2011 16:33:35
74
– авжеж, приїдеш! Хто ж іще, крім
мене, влаштує тобі муштру?
тато ховав очі, а мама вдала, що не по-
чула.
я дуже люблю їздити з татом і мамою
в авті, але тієї ночі мені хотілося спати на
бабусиному дивані.
...до бабусі я приїхала аж через рік.
978-966-10-2299-6_babusyna_mushtra.indd 74 19.09.2011 16:33:35
130
У такі хвилини дитина найбільше потребує поро-
зуміння з вами, ваших (маминих чи татових) обіймів,
ніжного шепотіння на вушко заспокійливих слів. Шановні
батьки, навчіться перемикати її увагу на щось позитив-
не, приємне, прийнятне у цій ситуації. Не нехтуйте
такими випадками, а підтримайте дитину, допоможіть
їй розвіяти сум, відпочити, стабілізувати емоції, за-
нуритись у стан спокою (хоча б тимчасово).
Обійміть маленького «їжачка», пригорніть, приго-
лубте, прошепочіть лагідні слова, заколишіть, розка-
жіть простеньку історію (звісно, не байку про нечемне
дитинча) чи почитайте цікаву книжку. Підіть до парку,
погодуйте крихтами пташок, поспілкуйтесь, тобто
створіть альтернативу негативним переживанням.
І, можливо, такі світлі миті розрадять і вас, і вашу
дитину, а спогади про них стануть внутрішнім дже-
релом сили і наснаги у майбутньому, коли «дорослі»
проблеми атакуватимуть з усіх боків.