Утворити прислівники від слів:Воля,ряд,дорогий,тихенький,п'ятеро,дві,сидіти,мовчати,новий,другий,вік,гора,яскравий,зло,босі ноги
Rusal677
Вільно
не знаю
дорого
тихенько
не знаю
по двоє
не знаю
мовчазливо
по-новому
не знаю
не знаю
не знаю
яскраво
по-злому
не знаю
по-нічному
по-літньому
по-осінньому
Навіщо потрібні бібліотеки? (Твір-роздум)
Це враження, особливе, яке не передати ані словами, ані образами, з'являється в мене тільки в двох випадках — коли я потрапляю до театру й коли, заходжу до бібліотеки. Насправді це словами не описати. Особливий запах — запах театру і запах бібліотеки, різні, але неповторні кожен по-своєму. А ще тиша — яку не сплутаєш з іншою тишею. Тиша бібліотеки і тиша, наприклад, порожньої кімнати зовсім різні... Здається, що я вигадую? Ні, я просто дуже багато часу проводжу в бібліотеці — і знаю її дуже добре.
Бібліотека — не просто приміщення, де зберігаються книжки. Це особливий простір, з особливою енергетикою, настроєм, затишком. Ніщо не може замінити спілкування з книгою. Обмін інформацією та емоціями. Так, саме обмін. Бо той, хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. Це справжнісінький діалог. Голос читача не менш важливий, ніж голос автора. Колись мій дідусь любив повторювати старий театральний жарт: «— Ну, як вистава? — Жахливо, просто жахливо, глядачі були не талановиті!» Те ж саме й з книжками. Читач має бути талановитим.
Зараз зазвичай читають книги в електронному вигляді — так, спілкування з текстом відбувається. Але втрачається спілкування з книгою. Хтось із поетів казав, що книга — це прямокутний шматок гарячої совісті. Кожна книга неповторна своїм оформленням, форматом, без цього не сприймеш її зміст... Коли я читаю електронний варіант якогось твору, в мене складається враження, що я спілкуюсь з цікавою людиною по телефону — постійно ловлю себе на бажанні нарешті побачитись вживу. Книга — це ніби зовнішність тексту. Без неї сприйняття неповне, ніби не вистачає погляду, жесту, міміки — самі лише телефонні слова.
Бібліотеки не тільки надають нам можливість ознайомитись із текстом — цю можливість надає й електронне зібрання творів. Бібліотеку справжню й електронну можна порівняти не тільки з живим і телефонним спілкуванням, це протистояння часто нагадує мені також дорогий ресторан і фаст-фуд. Бібліотека — це етика і культура спілкування й споживання, якщо можна так сказати, художнього тексту.
<span>Бібліотеки втрачають свою популярність — більше дивляться кіно і телевізор, менше читають або читають з екранів Але вони ніколи не зникнуть, бо не йдеться про користь бібліотек (це зрозуміло й так. хіба ні?), йдеться про те задоволення, що дає перебування в бібліотеці. Задоволення невловиме — спричинене особливою тишею, запахом, утаємниченістю та наповненістю. Чимось незвичайним, проте вічним, повірте мені на слово, насправді вічним.</span>
"П,-а,-п". "Діти, - сказала вчителька, - завтра ми підемо на прогулянку до парку".
"П,-а,-п?" "Оксано, - здивувалася мама, - ти й досі не вивчила вірш?"
"П,-а,-п!" "Який чудовий, - зауважив Петрик, - сьогодні день!"
"П,-а:-П!" "Сиди спокійно, - попросив лікар і додав строго: - Не крути головою!"
"П,-а:-П?" "За кілька днів змагання з бігу, - нагадав фізрук і запитав: - Усі пам'ятають?"
"П,-а.-П". "Річка вийшла з берегів, - повідомив Максим. - Ми підемо в обхід".
Доброго дня бабусю ми скоро із сім'є до тебе прийдемо .Коли у мене будуть канікули потім ми до тебе завітаємо. У нас все добре ,татусь нашов нову роботу,а матуся зараз в дкретній відпусці вона доглядає за моєю сестричкою .А в тебе бабусю як справи .Ми дуже любем тебе . Від Алі .Бабусі Луді