Закінчуючи школу, мільйони наших ровесників вступають у доросле
незалежне життя. Кожен з нас може продовжити освіту, а може відразу ж
піти працювати. І в тому, і в іншому випадку дуже важливим є питання
вибору майбутньої професії, адже головне, щоб справа усього життя
довелася нам до душі. Деякі з вчорашніх школярів при цьому приділяють
увагу популярності професії, деякі – заробітній платі, і тільки одиниці
вибирають те, що їм ближче те, що їм до душі.
В даний час існує близько шести тисяч професій, і зорієнтуватися в
такому розмаїтті дуже непросто. Звичайно ж, найкраще відразу ж знайти
«свою» професію, щоб потім все життя не мучитися і не витрачати час на
заняття нелюбою справою. На жаль, сьогодні часто доводиться вибирати не
те, що нам подобається, а те, що більш престижне і добре оплачується.
Але як підійти до вибору професії так, щоб потім не шкодувати про свій
вчинок все життя?
Я вважаю, що, перш за все, майбутня професія повинна бути цікава не
вашим батькам і родичам, а особисто вам. Адже захоплююче заняття, яке
дійсно подобається – це дуже важлива складова дорослого життя будь-якої
людини. Однак при цьому слід враховувати і можливість отримувати гідну
оплату своєї праці, адже найцікавіша робота не принесе людині
задоволення, якщо вона при цьому не зможе гідно жити і утримувати свою
сім’ю
Моє улюблене заняття говорити по телефону і співати, тому що я комунікабельна людина і не у являю своє життя без спілкування з друзями. А співати тому що маю гарний голос і зовсім не боюсь виступати на людях. Також я люблю дуже читати, кажуть , що людина яка багато читає проживає багато життів, і духовно збагаченіша ніж та, яка ні чим не цікавиться. Справді читаючи я заглиблююсь і починаю проживати і переживати все, що стається з головним героєм. Також я люблю писати твори, на мою думку вони пишуться доволі легко, якщо мати великий словарний запас. Отже потрібно розвиватись, щоб всі заняття були улюбленими, тому що якщо справа подобається, то вона вже на половину виконана.
Земля - земляний, землянка, підземелля
ріки- річки, річерки
ліси- лісовий, лісничий
гори- гірка, гірський
Великий білий <span>пароплав у морі поважно пливе</span>
- Вибачте, можете передати за проїзд. - Попросив пасажир у автобусі.
- Звісно, - Сумно відповідає чоловік.
- У вас щось траплося?
- Зараз в цій країні завжди щось трапляється, то вб'ють когось, то без даху залишать. - Відповів чоловік.
- Це ви про що? - спитала інша жінка.
- Я про події на сході України, як можна про це не знати. Стільки людей там помирає, стають інвалідами. Стільки людей залишилися без рідних, тому що вони пішли на цю війну.
- А так що саме з вами трапилося? - спитав майже не весь автобус.
- А я втратм все. У мене колись був й будинок, й родина, й машина, але будинок весь обстріляли, мого батька й двох братів вбили, й сина вбили, а машину підірвали. - Сказав чоловік й з його ока побігла сльозинка. - Мені пора вже моя зупинка. - Сумно промовив чоловік й пішов до вихода.
Колись люди, які жили на Донбасі були звичайними українцями, які жили мирно й спокійно. А зараз ці люди або помирають на війні, або стають бездомними.