Настала чарівна осінь. Пожовкле та почервоніле листя, кружляючи в вальсі, падає на землю. Підхоплене вітром, воно танцює в повітрі. Я дуже люблю гуляти осінніми вулицями. Ось йдеш, шаркаючи листям, і поринаєш у мрії. Очі радіють тим подарованим природою барвам. Восени настрій особливо романтичний. Все навкруги чарує своєю красою. Місто наповнене пахощами дощу та сирості. Яка ж гарна жовтокоса осінь!
Дієприкметники: пожовкле, почервоніле, підкоплене, подарованим, наповнене.
<span>Вулиця на якій я живу,виросту, це найрідніша з усіх,там мій
дім,мої рідні,Де я зробив свої перші кроки,де живуть мої друзі,де пройде
моє дитинство,Так може вона і ненайбільша,але я її всеодно люблю,Вкінці
вулиці є наше з дрюзями потайне місце на дереві,проходячи по вулиці
можно зустріти знайомі мені місця,Я тут живу,я тут росту,і навіть якщо я
переїду,я всеодно буду згадувати,як найкращі часи мого життя,</span>
це те слово яке ти розбираєш за таблицею
А я й забув, що можу взяти мила у брата – крамаря зовсім задурно, щоб трохи обхаючить рабські злидні, аби не так уже кололи очі у царстві божому братам багатим (Леся Українка, Твори, т. II, 1951, стор. 231).
<span>А над - прийменики самою - означення водою- додаток верба - підмет похилилась - присудок .</span>