Герасим
Калитка - дріб’язкова людина, що трясеться над капіталом, як той Кощій, що «над
златом чахне». Багатій втрачає спокій і сон, зривається на наймитах, дружині,
слідкує за кожною крихтою хліба, бере в заставу волів кума, бо «так
надежні-ше». А в результаті стає жертвою «жидівської» афери, бо бажання легкої
наживи, заздрість до свого сусіда Жолудя просто засліплюють йому очі.
Для цього героя гроші-багатство й всьому голова:'Та це чортзна-що!Ви ударяйте на гроші-гроші всьому голова!' Йому здається,що наймити мало роблять і багато їдять:"Настане день,то роботи не бачиш,а тільки чуєш,як губами плямають!" Родинні
почуття в Герасима Калитки притуплені власницькими інтересами.В
одруженні сина на Пузиривні він шукає лише наживи:"Мені треба невістку з
приданнім,з грішми..."А віддавши дочку заміж Герасим вілмовився сплатити зятеві обіцяний посаг. У
головного героя сліпа любов до землі:"Їдеш день-чия
земля?Калитчина!Диханіє спирає..."та "Ох,земелько,свята земелько-Божа ти
донечко!Як радісно тебе загрібати без ліку!" та "Я не буду панувати,ні!Як їв борщ,так і їстиму,як мазав чоботи дьогтем,так і мазатиму,а зате всю землю навкруги скуплю" Дуже заздрив Жолудю,Пузирям і міг будь-яким шляхом бути кращим та багатшим від них:"Ой Пузирі!Глябіть,щоб ви не попались,а замість вас Калитку розіпре грошвою...Отоді я вам покажу,як хазяйнувать!..."
Кто чего боится<span>, то с ним и случится </span>На щедрую руку и сокол садится. Без дела жить - только небо коптить. Зимой снега не выпросишь......<span>Пуганая ворона и куста боится...... Ленивому всегда праздник......</span>
