"У кожної людини є своя Батьківщина.Для мене це Україна.Україна-таке тепле слово,яке зігріє душу.Україна-це своєрідне щастя для українця.Щастя-це скарб.Хоча скарб у багатьох людей різний і кожна людина мріє про своє.Але я мрію,щоб діти України виросли у затишку і добробуті.Україна-це моральна підтримка для мене.Якщо щось стане погано,я згадую дитинство на Україні.Таке тепле,таке безтурботне...
Україна-моя мрія,надія.Це моє життя.
На мою думку сокіл- завжди символ хороброї, чесної людини, а в даному творі "сокіл-білозірець" потрапив в біду. Також це можна пов'язати з тим, що Чорне море- шлях захоплених українців на турецьку каторгу, і сокіл "квилить-проквилає", тобто плаче через долі своїх побратимів.
Найбільша захисниця краси — Михайликова мати. То вона, жінка-берегиня, навчила сина любити роси, калину, ранковий туман, розквітлого соняшника.
<span>
Ганна Іванівна, мати Михайлика, була неписьменною жінкою. Для неї книги — це поле і хліб, квіти і трави, сад і город. Вона безмежно закохана в святу землю, так же любить все, що росте на землі, так же невтомно працює й на полі, і на городі, і в хатньому ділі. Мати Михайлика, хоч і живе в нестатках, але ніколи не нарікає на життя, на свою нелегку долю: любить своє господарство, хай яке воно бідне не буде; любить свій город і садок, своє село. </span>
<span>
Сама невтомна трудівниця, вона змалку привчає до праці і Михайлика. І дитині ця праця видається не тяжкою, а гарною, потрібною. </span>
<span>
У праці Ганна Іванівна знаходила свою найвищу радість: «...Як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки, наче парубки — плече в плече. І дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на Чумацький Шлях, на Стожари і на отой Віз, що народився із дівочих сльозин». </span>
Леся Українка навчила мене любити все що навкруги. Насолоджуватися кожним днем прожитого життя. Навіть коли приходить лихо, треба відноситись до нього так, що немає нічого чого не можна победити. І коли вона хворіла вона не переставала писати свої чудові вірші... Людина може вмерти, але те що людина залишить після себе-безсмертне.