Чем интересен образ Прометея? Эсхил и его продолжатели, Софокл и Еврипид, положили начало традиции, что ставит жанр трагедии во главе всех литературных жанров. Оправдано ли это? Наверное, да, потому что сама действительность трагическая: наша жизнь коротка мигом между рождением и смертью. Философ Н. А. Бердяев писал: «Бытие трагедия, в которой все акты не идут друг за другом во времени, а идеально находятся в абсолютной действительности». Видимо, поэтому во все века особого признания удостаивались герои-борцы, способные на подвиг и самопожертвование во имя людей. Одним из первых защитников и помощников человечества стал Прометей. В основе трагедии Эсхила «Прометей прикованный» лежит миф о Титана, бога старшего поколения, который восстал против Зевса, похитил небесный огонь и принес его людям, чтобы облегчить их жизнь и сделать их сильнее в борьбе с богами и стихиями. На основе мифа Эсхил создал своеобразный художественный образ - трагический, поэтический и неисчерпаем в своей идейной насыщенности.
<span>Якби не було прощення, жорстокості було б ще більше. <span>Покоління змінюються, змінюються звичаї. </span>Було б нерозумно, якби на тебе ображалися за те, що твій прадід розбив чиюсь машину (це я так, наприклад). </span>
<span><span>Так я можу ненавидіти коcь за щось. </span><span>Але хто від цього виграє? </span><span>Я ні. </span><span>Агресія і ненависть руйнують людини. </span><span>Ті на кого ображаються за жорстокість, яка була проявлена колись, теж немає, тому що якщо людина розкаялась, то він заслуговує прощення. </span><span>Якщо ж пишається тим, що зробив, то тільки в цьому випадку можна вдатися до покарання.Ми приходимо в життя один раз і якщо весь час тримати на всіх образу, то можна залишитися одному на все життя.Вмійте прощати ..</span></span>
Англійський письменник майстерно поєднує елементи фантастики та реальності. Гулівер потрапляє до казкових країн: Ліліпутії, Бробдінгнегу, Лапути та країни гуігнгнмів, в яких усвідомлює усі недоліки місцевого населення.<span>Реальною паралеллю в романі є тема подорожі у невідомі країни, адже твір було написано в епоху великих географічних відкриттів, тому Гулівер і став судовим лікарем і охоче погоджувався на експедиції в невідомі країни. Ці історичні факти органічно поєднуються з життям Гулівера у фантастичних країнах. Саме завдяки такій складній конструкції будується сатиричний гротеск у романі.</span>
Маленький Михайлик немовби персоніфікує, оживлює все, що його оточує. Навіть вітряки схожі в нього на казкових велетнімв, що мандрують світом, творячи якесь таємне, їм одним відоме, чаклунство. А ще вони намотують на крила бабине літо, даруючи всім людям залишки тепла і сонця. Хлопчик живе у світі народних звичаїв і традицій, знає таїну великодніх крашанок, дивонасіння, з якого виростають здоровенні гарбузи, аби лишень матуся над ним почаклувала! Очима Михайлика можна вловити неповторні запахи весни й літа.
У коломийках про минуле народу чується нарікання на підневільну працю, вимушену еміграцію, звучать бунтарські молитви. У коломийках розкривається світ дзвінкої краси, чистих, піднесених почуттів, дотепів, іронії, жартів та глибоких соціальних узагальнень.