1.Небо глибоке , прозоре , блакитне. - двоскладне повне зi складеним iменним присудком.
2.Вже де-не-де й димок із димаря. - односкладне називне.
3. Іду і мрію про щось. - односкладне неозначено-особове.
4. Зимовий вечiр.Тиша. - односкладне називне.
5. По темних кутках сплять. - односкладне означено-особове.
6. Старі люди говорили, що давно не пам’ятають такої теплої осені. - двоскладне неповне iз пропущеним пiдметом
«Життя коротке, мистецтво вічно», – так говорили древні римляне. Це вираження означає, що цінності, втілені у творах мистецтва, вічні й не втрачають своєї значимості. Дивлячись на великі архітектурні спорудження минулого, переконуєшся в тім, що це виречення абсолютно вірно. Але як бути із творами словесного мистецтва?
1. Дні летять , повні сонця й музики.
2. Заглиблена в спогади, Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг<span> .
3. </span><span>Перед очима в Маланки стала левада — </span>зелена<span>, </span>весела<span>, </span><span>над річкою</span>
Лось Цінний для планети та він занесенний до червоної книги України