Спілкування є дуже важливою складовою життя людини. Ми постійно
знаходимося у круговерті спілкування – вдома, у школі, на вулиці ми
зустрічаємося та розмовляємо з великою кількістю людей, близьких та
малознайомих.
На мою думку, все залежить від якості спілкування. Часто
трапляється, що люди лише обмінюються одне з одним плітками чи
жаліються на проблеми, або хтось на когось гримає. І все це не тільки
не приносить нам задоволення, а й просто відбирає силу та енергію, що
наступного разу і розмовляти з цією людиною не хочеться.
Спілкування – це взаємодія, це рівноцінний обмін інформацією,
враженнями, почуттями. Аби воно було повноцінним, необхідно бути
зацікавленим у співрозмовникові, поважати його, вміти слухати тощо.
Треба вміти давати й брати. Та й не завжди потрібні слова, спілкуємося
ми не лише з людьми, а й с тваринами, природою, витворами мистецтва. І
от спілкування, яке приносить задоволення, - це справді рідкісна та
цінна річ.
Спілкування – це процес єднання, близькості, коли ти впускаєш
когось чи щось до своєї душі, і воно стає частинкою тебе. Важко прожити
без цього. Згадаємо Оксану, героїню «Боярині» Л.Українки. Потрапивши
на чужину, вона втратила можливість щирого спілкування, ніхто не
розумів її туги за рідними місцями, мовою, звичаями, душевно близькими
людьми. І це призвело до її хвороби та загибелі.
Зараз твердження А. Сент-Екзюпері актуальне ще з однієї
причини. У сучасному світі людина більше часу проводить з речами, ніж з
людьми чи природою. Комп’ютери, автомобілі, банкомати, термінали,
станки та конвеєри – все це дуже зручно та корисно. Інтернет та ЗМІ
перенасичують нас інформацією. А врешті, у людини все менше сил на
«живе» спілкування. І це погано, бо спілкування – наша духовна потреба,
завдяки ньому ми розвиваємося, вчимося, розширюємо світогляд.
<span>Тож, я вважаю, можна згодитися з твердженням, що спілкування –
це справжня розкіш. Треба дорожити близькими та цікавими нам людьми,
більше часу проводити на природі, слухати музику, дивитися на прекрасні
картини… Треба заповнювати своє життя спілкуванням з прекрасним у всіх
його виявах, бо це робить наше життя повноцінним.</span>
<span>В одному будинку на одному підвіконні жила маленька фіалка всі її любили, про неї піклувалися, поливали. Фіалці здавалося що нічого кращого бути не може і так буде завжди, але це не так.
Через декілька місяців у неї заявилася сусідка кімнатна роза та така гарна, така пахуча що про нашу фіалку усі забули не поливали її а її сусідку поливали через день. Фіалці стало так образливо ну чим я гірше навіщо я тут потрібна запитувала вона в себе її не поливали вже тиждень вона майже засохла це було 31 грудня і вона знала якщо загадати бажання у новорічну ніч то воно обов’язково здійсниться фіалка з нетерпінням чекала 12 часів вже 11 скоро я загадаю бажання всі ви напевно знаєте яке щоб її сусідки не було. І її господарка як раніше любила от і 12 фіалка загадала бажання і заснула з надією що воно здійсниться. Наступного ранку вона розплющила свою голубі оченята і побачила що її сусідки нема вона не повірила своїм очам закрила їх і знову відкрила її радощам не було меж, і тут вона почула розмову своєї господарки і її подружки та дякувала що вона доглянула за її квіткою поки вона була у бабусі.
Фіалка дуже зраділа и в водночас засумувала то що вона думала тільки про себе вона освоїла для себе урок. В першу чергу треба думати про інших а потім вже про себе.
Вона почала жити як раніше, за нею доглядала і любила її господарка.</span>
Мається на увазі, що перший ворог ліні - робота. Той, хто працює, не має часу на лінощі, на те, щоб полежати. Ліниві люди тільки і шукають, де б їм прилягти .
Діалектизм(слова діалектики)-це слова,що вживаються у певних регіонах і мають відповідники у літературній мові. Наприклад; когут-півень,картопля-бульба,лелека-буцель-буцон.