Тема: висловлення суму і жалю поетом з приводу знищення Запорозької Січі і втрати могутності Вкраїни; глибокі роздуми про минуле й майбутнє рідного краю. Ідея: засудження тих, хто занедбав, зрадив Україну, заклик до боротьби з поневолювачами і гнобителями українців. Основна думка: впевненість у відродженні козацтва, тієї сили, що здатна знищити самодержавство, будь-яку експлуатацію, приниження гідності.Жанр: громадянська лірика.
Дитинство минає як гуси-лебеді летять…Була малою великою хотіла стать,тепер велика малою хочу бить.У дитинстві все було чудово гралась цілими днями,змія в небо запускала…Ось потрібно в школу,відбовідальність мені потрібно нести,дорослою стаю я.Потім велика освіта,карєра…Хоч раз дитинство упоминаю як з татом грались ми…З мамою періжки пекли…Аж плакать хочеться.Але тепер доросла я,дитинство не вернуть…
1. Найстаріший вовк – Сіроманець.
2. Пригода у лісі.
3. У воді.
4. Лють Чепіжного.
5. Збори у конторі.
6. Великий вертоліт.
7. Сашко не пішов до школи.
8. Зустріч із Сіроманцем.
9. Нове житло вовка.
10. Чепіжний риє яму.
11. Тривожні дні.
12. Сашко дізнається про сліпоту вовка.
13. Сіроманець у пастці.
14. Сміливий Сашко.
15. Втеча Сіроманця.
16. Розмова із вчителькою.
17. Сашко та Галя у лісі.
18. Радість Сашка.
19. Схованка на полігоні.
20. Зима.
21. Знесилений вовк.
22. Льотчики знайшли Сіроманця.
23. Врятований звір.
24. Вовк рятує Андрійка.
25. Неспокій вовка.
26. Розмова Сашка з Чепіжним.
27. Сіроманець повернувся!
28. Дорога до лікарні.
29. Сашко у лікарні.
30. Довге чекання та втеча Сіроманця.
31. Повернення вовка до села.
<span>32. Знову зустріч зі Сашком.</span>
Про вродливу та привітну дівчину Марусю,яка закохалася у Василя з першого погляду. Вони зустрічалися,цілувалися та говорили про своє кохання.Батько Марусі відмовляв Василеві в одруження,та згодом прийняв його пропозицію.Вони одружились.Василь поїхав служити,після чого Маруся захворіла та померла не дочекавшись коханого.Василь повернувшись пішов у монастир,де й зморив себе.
Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.
