У повісті «Тарас Бульба» Гоголь створив різні образи запорізьких козаків. Велику увагу він приділив синам Тараса, Остапу та Андрію. І зовсім трохи написав про їхню матір.
У творі ми вперше зустрічаємося з матір'ю, коли вона зустрічає своїх синів. «...бліда, худорлява і добра мати їх, стояла біля порога і не встигла ще обійняти ненаглядних дітей своїх».
Серед сильних героїв повісті ми побачили слабку, маленьку жінку, яка любить своїх дітей і з повагою ставиться до свого чоловіка. Коли Тарас запитав у молодшого, чому він його не б'є, мати сказала: «..І прийде ж тобі в голову отаке, що б дитя рідне било батька.»
Вона дуже переживала, що вони так мало будуть вдома. "... і мені не вдасться наглядітися на них.» Вона всю ніч не спала, дивилася на дітей своїх і не могла надивитись. «Сини мої, сини мої милі! Що буде з вами? Що чекає на вас?..»
Хоча у неї був чоловік і два сини, вона була одинока: дітей вона бачила рідко, а Тараса «... в рік два – три дні, і потім кілька літ про нього не бувало слуху.» У молодості вона терпіла від Тараса образи і навіть він її бив, напевно вона була дуже красива, але швидко постаріла. Всю ніч мати сподівалася, що поїздка відкладеться, і її діти поживуть вдома. Але цього не сталося. «Бідна старенька, позбавлена останньої надії, понуро попленталася в хату.»
Перед від'їздом Тарас попросив матір благословити синів. «Мати, слабка, як мати, обняла їх, вийняла два невеликі ікони, одягла їм, ридаючи, на шию...Не забувайте, синки, мать вашу... пришліть хоч вісточку про себе...»Коли Тарас з Остапом і Андрієм їхали, вона вибігла за ними за ворота, як би знала, що більше ніколи не побачить їх.
В образі матері Остапа та Андрія Гоголь показав усіх жінок Запоріжжя того суворого часу.
