«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ».«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався» .«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...».Мар’яна говорить Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/8886574#readmore
Ответ:
Нема України без Шевченка
Україна – могуча і сильна держава з багатовіковою історією. Нас знають і шанують з анашу незламну волю, вміння протистояти невдачам, за наших сильних козаків, і звісно ж за нашого Великого Кобзаря. В усьому світі знають Тараса Шевченка, йому встановленні пам’ятники і в Австралії в Кандберрі, і 5 пам’ятників встановлено в Аргентині, і в Кубі, і в Парагваї, де тільки не знають нашого земляка.Це не дивно, бо Тарас Шевченко це справжній символ українського народу, це його воля і думки, це його історія й обличчя. Кобзар завжди переживав за українську долю, намагався боротися за Україну, не тільки з загарбниками, а й самими українцями, які хотіли забути своє коріння. Тому складно знайти людину, яка б не чула про Шевченка, не тільки серед українців, але й у світі.
Українці — це діти і онуки Шевченка. Скажіть в якій хаті на книжних полицях немає Кобзаря?
Шевченко, він є батьком українського народу. Саме через нього українці себе усвідомлюють як націю, як єдине ціле. Шевченка немає без України, як і України немає без Шевченка. Шевченко – це Промітей, який через віки несе до українців їх історію, значення, та показує шлях до кращого майбутнього. Шевченко – це національний символ, це Україна.Україна подарувала світові одного з найгеніальнішого поета, яких тільки знала історія літератури. Поезія Шевченка – це голос українського народу, його думки і мрії. Це героїчна національна лірика, яка звучить мелодією серця кожного українця. Тарас Шевченко не тільки показав проблеми гніту українського народу, але й підніс тему волі і її значення для кожної людини. Саме тому і немає другого Шевченка, і іншої такої України. Це єдине ціле, одне без іншого не зможе існувати.
Объяснение:
<u>Герасим Калитка</u>
Герасим
Калитка - дріб’язкова людина, що трясеться над капіталом, як той Кощій, що «над
златом чахне». Багатій втрачає спокій і сон, зривається на наймитах, дружині,
слідкує за кожною крихтою хліба, бере в заставу волів кума, бо «так
надежні-ше». А в результаті стає жертвою «жидівської» афери, бо бажання легкої
наживи, заздрість до свого сусіда Жолудя просто засліплюють йому очі.
Для цього героя гроші-багатство й всьому голова:'Та це чортзна-що!Ви ударяйте на гроші-гроші всьому голова!'
Йому здається,що наймити мало роблять і багато їдять:"Настане день,то роботи не бачиш,а тільки чуєш,як губами плямають!"
Родинні
почуття в Герасима Калитки притуплені власницькими інтересами.В
одруженні сина на Пузиривні він шукає лише наживи:"Мені треба невістку з
приданнім,з грішми..."А віддавши дочку заміж Герасим вілмовився сплатити зятеві обіцяний посаг.
У
головного героя сліпа любов до землі:"Їдеш день-чия
земля?Калитчина!Диханіє спирає..."та "Ох,земелько,свята земелько-Божа ти
донечко!Як радісно тебе загрібати без ліку!" та "Я не буду
панувати,ні!Як їв борщ,так і їстиму,як мазав чоботи дьогтем,так і
мазатиму,а зате всю землю навкруги скуплю"
Дуже заздрив
Жолудю,Пузирям і міг будь-яким шляхом бути кращим та багатшим від
них:"Ой Пузирі!Глябіть,щоб ви не попались,а замість вас Калитку розіпре
грошвою...Отоді я вам покажу,як хазяйнувать!..."
<u>Копач</u><u><span><span>(Боневентура)
</span></span></u>Вмії трохи зормовляти не французькій мові:"Вів ля Буланже,вів ля Ельзас,аб-а Ельман!<span />Оле куто ля фуршет!Оле кашон,ля помдетер,ві ля патрі!..."
Герасим говорить до нього:"Тридцять літ шукаєте грошей,а нічогісенько не знайшли"
У нього малий словниковій запас і постійно повторює один ивираз:"Опит-велікоє діло!"та інші слова.
<u /><u /><u />Шанує науку:"Хе-хе-хе!От бачите...і тут наука!Ні,ви против науки не йдіть!Без науки,без струменту,без опиту,куди не повернися,нічого не зробиш..."
<u>Савка</u>
Савка-кум Герасима Калитки.
Саме так Герасим говорить до нього:"Кращого компаньйона,як кум,не знайти!"
Він не має грошей і тому постійно позичає їх у Калитки.
Так уже склалося, що людині в житті часто доводиться робити вибір між добром і злом, правдою та неправдою, сміливістю та боягузтвом. Байдужість та замовчування нерідко схиляє шальку терезів у бік неправди, несправедливості.
Федькові також не раз доводилося робити вибір. І, необхідно визнати,— чинив він найчастіше сміливо, благородно, перемагаючи власні образи та страх, виявляючись справжнім другом.
Хто бажає мати вірних друзів, повинен бути добрим і терплячим, проявляючи увагу до чужих потреб. Пошана і повага домагаються не силою, а великодушністю.
1.Куди ми поїхали?2.Хто був героєм Ураїни?3.Де народився Іван Піддубовний?4.Кого переміг Іван Піддубовний?5.В якому році помер І.Піддубовний?