Зеленый,как трава и колючий как игла (кактус )
мцыри...............................................
<span>Планетник справді незвичайне хлоп"ятко. Він за словами дідуся Кауша <span> «...добрий, правдивий, вірний!..». А також любить природу «Він
ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами
трави — усе живе, усе для чогось призначене.». Планетник завжди </span> спритний, працьовитий, цілеспрямований і наполегливий. <span>«Найбільшою мрією стало самому що-то посіяти і щоб воно зійшло. Хлопчик і робив це, наслідуючи маму....характеристика
</span></span>
• «Усе ще ходив безштаньком. Закутаний у хустину, кінці
якої пущено під пахви, в сірячому із закаченими рукавами й довгими
полами, в личаках, намотаних до колін, скидався на дівчину, а ще більше
на якусь прояву, мов би він і не чоловічої статі. Оченята бистрі. Руки
беручкі».
<span>• «Блаватоокий — у тих очах назавжди поєдналися гострий розум і мрійливість. У них світиться стримана, лагідна, мовчазна душа.
У виразі обличчя, в найменших порухах голови вгадується чуйність,
сторожкість, напружена увага до шурхотів і запахів. Він і птах, і
мисливець. В його душі живуть всесвітні тривоги — великий страх, але ще
більша цікавість і боязка, невтомна жадоба пізнання». опис</span>
Лукаш — зовсім молодий хлопець («в очах ще має щось дитяче», — читаємо в ремарці), він людина, тому й по-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття. А для Мавки, як і решти лісових створінь, це цілком природний стан. Проте її любов до Лукаша зовсім не подібна на легкодумні залицяння з Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна її любов і на почуття самого Лукаша
.
Звичайний сільський хлопчина й не здогадується, які сили пробудило кохання в лісовій істоті, яке «огнисте диво» оновлення вона пережила. Лукаш не цінує «душі своєї цвіту», не знає, які дива може творити тихий голос його сопілки. Щедрі поклади поезії й краси в його душі вкриті шаром буденщини, черствого житейського практицизму. Вони явилися Мавці весняної місячної ночі, але сам Лукаш і занедбав їх під стріхою хати, під впливом матері й Килини
.
Прототипом для створення образу головної героїні казки стала старша донька авторки, Марини Павленко.
Софійка надзвичайно чуйна до оточуючих, вона розумна і кмітлива. Про це свідчить її наполегливість у дослідженнях історії родинного дерева Вадима Кулаківського. Також Софійка трохи ревнива. Вона намагається привернути увагу Вадима і засмучується, бо він дивиться на іншу дівчинку, Ірку Завадчук.
В цілому, Софійка - добра, чуйна, розумна. Вона багато читає і має гарну фантазію.