Справжній пролісок білосніжний, родом із півдня Європи, там він росте в гірських лісах на вологому грунті. Латинська наукова назва роду пролісок - галянтус. Слово походить від двох грецьких коренів: «гала» - «молоко» і «антус» - «квітка», тобто в перекладі російською мовою означає «молочну квітку». І, дійсно, квітки проліска молочно-білі. Великий бутон, готовий ось-ось розкритися, схожий на краплю молока, що висить. Коли бутон розкривається, спочатку розходяться три зовнішні, довгі чисто-білі листочки, потім відкриваються три внутрішні, коротші. Усередині, як в маленькому дзвоні, заховано шість тичинок і маточка.
1. Безіменне місто.
2. Два майстри.
2. Завдання найстаріших майстрів.
3. Заздрість Кроса. 4 Лар і Крос не працюють разом. 5 Діти допомагають Ларові. 6. Чудова лялька зникла. 7 Рада найстаріших майстрів міста. 8 Лар не може нічого показати. 9.Крос показує витвір. 10. Захоплення людей.
11 Лялька розповідає правду.
12. Присоромлений Крос.
13 Веселий карнавал.
<span>14. Назва для міста. допомагла як змогла</span>
Казка-повість «Місце для дракона» переносить нас у Галичину часів середньовіччя. І тут дійсність та казка тісно переплелися довкола головних героїв — люботинського князя, пустельника, лицаря Лавріна і... доброзичливого дракона. Світ людей – “зло” Відразу постає запитання: хто такий дракон, чи може він бути доброзичливим? Ось яким уявляли дракона та забражали його митці Характерними ознаками та рисами дракона є вміння літати, наявність кількох голів, вогняне дихання, розумність (тим більше, як не буди розумним, коли кілька голів маєш, одна голова добре, а три ж краще). Важко точно сказати, звідки взагалі взявся образ дракона, очевидно, він є однією з невід’ємних частин колективної підсвідомості людства. Тому драконячий образ (по розумному – архетип) присутній у чисельних казках абсолютно різних народів та культур. У світовій літературі ми можемо знайти подібний твір Кеннета Грехема «Казка про доброго дракона». Щоправда сюжет та герої трохи інші: Зокрема, про існування дракона дізнається хлопчик, а не Пустельник. Малий вирішує попередити про небезпеку (згадаймо, що князь навпаки "організовує" вбивство). З драконом хоче битися Юрій-змієносець. Хлопчик домовляється із Юрієм, відбувається "вдавана" битва, після якої "злодієві" дається "шанс" не шкодити людям. Всі щасливі. Тобто не перемогли "драконячі закони". Є багато схожого: дракони (зовсім не злодії, з поетичною натурою, прагненням до краси тощо) хлопчик - Пустельник; лицар - Юрій-змієносець (щоправда, різні за характерами, віком, вдачею). Отже, повість-казка «Місце для дракона» алегорично розповідає про сучасне життя. Насправді в усі часи закон і правда залежить від тих, на чиєму боці сила. На жаль, для можновладців часто неважливо, що в багатьох випадках заради утвердження та підтримки їхніх законів ллється невинна кров.
"Зраджують тільки свої" - це слова великого французького прозаїка та літературного критика Анатоля Франса. Зрада - це таке поняття, яке має велику класифікацію та безліч прикладів. Зрада - це порушення вірності комусь або чомусь. Щоб стати зрадникомм, треба переступити через себе, через свої моральні та духовні принципи, порушити деякі обіцянки, бо дуже не просто стати невірним. Потрібно знаходитись в дуже невигідному чи жахливому стані, щоб піти на цей крок.
У комедії Карпенка-Карого " Мартин Боруля", письменник висвітлює проблему зради. Головний герой Мартин боруля в гонитві за дворянським титулом, спіймав облизня. Для нього в життя дуже важливим був статус, та роль. Він намагався досягти високого статуса,який зовсім не потрібен,щоб стати високоморальною та порядною людиною. Щодо ролі - очікуваної поведінки відповідно до статусу, то його головна роль слідкувати за порядком в сімї, підтримувати сина та доньку.
Отже, для того, щоб бути поважною і шанобливою людиною, зовсім не потрібен титул чи звання, достатньо буде просто виконувати свою роль в цьому житті.
