1)если не ошибаюсь то о пролетевшей жизни автора Комусь — лебеді від'ячали,<span>Комусь — ще сурмлять журавлі. а ещё помоему он умирает это полследние строчки самые последние
2) затронуть читателей жить правильно , не обращать внимания на жизненные неудачи
3) думка связана со вторым пунктом
5) ну а рифа вообще легко там кароч смотри соединяются эпитетами местоимениями </span>
1. зустрiч з волом
2. безглузда задумка
3. впертiсть
4. летальний кiнець
<span>Книга в моєму житті це дуже важлива річ, яка не залишить байдужої жодну людину хоча б навіть не заинтересованого в книгах і обучении.Книга вчить нас багато читати писати думати і развиваться.С допомогою книги ми розуміємо про що йдеться в тому чи іншому тексті про що там говориться і зміст цієї книги. Книги бувають різних видів є книги, які вчать нас жити в прямому сенсі цього слова і навіть не всі книги є такими хорошими якими хоче піднести нам автор цієї книги. Поучательные книги є струмком знань для нас.Есть такі люди, які не читають і тому вони не розвиваються умственно.Книга грає велике значення в нашій жизни.Читать це значить бути начитаним человеком.Читайте тільки повчальні книги, які вчать любити, дружити, спілкуватися не сваритися і більше жити в добрі і благополуччя. </span>
Рввпааппаапаоаанрлеапваыааааасввр
У вірші М.Вінграновського розповідається про богиню віри і добра. Напевно поет переніс свої відчуття , те що він відчував на аркуш паперу. Можливо , пишучи цей вірш у нього на душі було важко. " Спалив без свідків , язиків , очей - Лиш Ви і я. Удвох. Обоє. Тихо. Хто ж дасть мені хоч ніс із тих ночей? Із тих одвертостей хоч крихітливу крихту? Ніхто не дасть! Бо я й згорів у них, Ви ж будете ще жить - пектись в моєму слові, Бо ви - брехня! Ви маскарад любові! Ви чорна райдуга небесних літ моїх..." Ці рядки свідчать про те , що Вінграновський не вірить їм. Також поет використовує порівняння віри і добра , він порівнює ці два слова з чорною райдугою. "Чорна райдуга" - бентежить!!! Бо прочитавши цей вірш , ми думаємо , чи чи існує все ж таки та "чорна райдуга" ?! Але останні рядки : "(...) І телефон біля ліжка , і квіти. Квіти мої , і за квітами- я. Напевно , Микола Вінграновський дарує комусь квіти.
<span>Мене цей вірш вразив , адже , "чорної" райдуги не буває. Я з задоволенням буду читати вірші М.Вінграновького , бо він прекрасний поет , він відрізяється від інших , він не такий як всі!</span>
