Повість захар беркут повчає нас любити свою батьківщину, бути сміливим,чесним.
I. Край дороги стоїть тополя. (Чумак біля неї сумно зупиняється, чабан із сопілкою печальну мелодію заграє.)
II. Історія тополі. (Дівчина покохала козака, а той загинув.)
III. Застереження автора молодим дівчатам. (Минають роки, марніє краса, залишаються спогади про зустрічі з чорнобривими козаками.)
IV. Дівчина чекає на козака. (Вона нудить світом, нічого не розрадить її.)
V. Мати хоче одружити дочку зі старим та багатим. (Дівчина попереджає, що краще помре, ніж одружиться з ним.)
VI. Дівчина іде до ворожки. (Вона хоче знати, що сталося з коханим, бо розлука така тяжка, що чорнобрива хоче втопитися.)
VII. Ворожка дає зілля. (Його треба тричі випити.)
VIII. Дівчина випиває його, стає несповна розуму та перетворюється на тополю.
ТО ЧТО В СКОБКАХ НЕ ОБЯЗАТЕЛЬНО ПИСАТЬ. Я БЕЗ НИХ В ШКОЛЕ ПИСАЛА. Я ИХ НАПИСАЛА ЧТОБЫ ОБЪЯСНИТЬ.
Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки.
<span>Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. Коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю Лесі Українки була її рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — Волинь, Поділля. </span>
<span>Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Наприкінці життя оселилася в Грузії, приїжджаючи в Україну лише в гості. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну. Про це — численні її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими краєвидами — розкішними правічними лісами, голубими озерами — навіяв дим, шо увірвався у відчинене вікно вагона, коли поетеса подорожувала до Італії. Дим чужини був гіркий, чадний. А як солодко пахнув він удома — дим багаття, домашнього вогнища. </span>
<span>Із захопленням оспівала Леся Українка прекрасну рідну землю у вірші "Красо України, Подолля..." Але поетеса ніколи не була співцем "чистої природи". Вона всюди бачила людину — з її горем і радістю, стражданням і надіями. </span>
<span>Вона, в першу чергу, була поетом-громадянином і свій обов'язок вбачала у служінні інтересам народу. Про роль митця в суспільстві, про завдання поезії — вірш "Слово, чому ти не твердая криця". її поетичне слово — то "меч", "іскриста зброя", що буде "здіймати голови з плеч" ворогів народу. </span>
<span>Вірш "Contra spem spero", написаний ще юною поетесою під час особливо важкого загострення хвороби, вражає силою духу, щирістю, любов'ю до життя, мужністю: </span>
<span>Ні, я хочу крізь сльози сміятись, </span>
<span>Серед лиха співати пісні, </span>
<span>Без надії таки сподіватись, </span>
<span>Жити хочу! Геть думи сумні! </span>
<span>Глибоко, як особисту трагедію, поетеса переживала підневільне становище рідного народу, його безправність. </span>
<span>У драматичній поемі "Бояриня" Леся Українка розповідає про події, які відбувалися в часи Руїни. Душа героїні драми Оксани, як і душа самої поетеси, невимовно страждає, бачачи, як рідний народ поневіряється в кайданах неволі, безправ'я. </span>
<span>Лебединою піснею Лесі Українки називають драматичну поему "Лісова пісня". Драма ця — філософські роздуми про красу людських почуттів, згубність духовного гноблення, про вічну боротьбу добра і зла, красивого й потворного, мрії й буденності. Саме в цьому творі Леся Українка устами Мавки пророчо сказала про себе: </span>
<span>Я жива. </span>
<span>Я вічно буду жити. </span>
Ответ:1 Сирота Климко 2 Згорiвша станцiя 3 Притулок у шахтiйнiй ваговiй 4 Жорстокi iталiйцi 5 Климко i Зульфат 6 Гарна рожева сукня 7 Немовля Оля 8 Торбинка сухарiв вiд дiдуся 9 Допомога дiвчинцi 10 Добра тiтка Марина 11 Знайомий залiзничник 12 Повернення Климка додому 13 Iталiєць та пострiл 14 Смерть Климка 15 Пробитий мiшок.
Объяснение: