Віршований розмір твору - ямб
Характеристика Яви і Павлуші із твору "Тореадори з Васюківки"
Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно… Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава… гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».
Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки – викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити «пугутькало» в клубі під час лекції на тему «Виховання дітей у сім’ї», влаштувати бій биків з головною «героїнею» коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки…За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров’ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».
<span> Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: «…. в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив’язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.</span>
«Василь собі нудить світом і не зна, на яку ступити»; «якби можна, скрізь землю б провалилася або забігла куди»; «А Василь? Ненача грім біля його вдариві Стоїть як укопаний...»; «— Чого ти, доню, така невесела, мов у воду опущена?»
1).Питання брата
2.)Суперечка дядька і небіжа
3.)Де знайти правду?
4.)Багатство дядька
5.)Необмірковане діло
6.)Розмова між чортами
7.)Допомога небіжа для людей
8.)Королівство
9.)Спроба дядька
10).Смерть дядька
Моя улица називается улица Цветочная. С самого детства я помню ее красивой в разные времена года. В детстве она вела и встречала меня из школы. Зимой я радостно каталась на санях по улице и играла на ней в снежки. Весной она радывала яркой зеленью и цветами вокруг домов.Летом я каталась на велосипеде и отдыхала на скамейках в тени деревьев, посаженых вдоль улицы. Осенью улица радовала окраской листьев на деревьях.Такой красивою улица бывает только осенью.Я помню каждый камешек на ней. И я с радостью каждый раз прохожу по моей любимой улице.