<span>Поява поезій «Чайка на крижині» та «Крила» пов’язана з перебуванням поетеси Ліни Костенко в Польщі, зокрема в порту міста Щецин, та міркуваннями про смисл життя людини, ЇЇ призначення на землі. Лірична героїня спостерігає за красою Одри, кораблями біля причалів. Наступає весна, ламається крига. На одній із крижин жінка побачила чайку:Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.Лід кришився, б’ючись об каміння берегове…І нарешті по Одрі - темній, широкійНа останній крижині самотня чайка пливе. Крижина тонка й прозора, але чайці байдуже, вона не боїться загибелі в темних водах холодної річки, бо може злетіти будь-якої миті:- Дивна людино! Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?Це спостереження спонукало жінку до роздумів про смисл життя людини. Я думаю, що є щось спільне між ліричною героїнею та чайкою: може, самотність, а може, «крилатість». Адже й людина має крила, але, як птах, не літає, бо людські крила зроблені не з пір’я.Поезія «Крила» продовжує основну думку вірша «Чайка на крижині» про крилатість людини:А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має.Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, поривання, вірність у коханні, довіра, працьовитість, щедрість, поетичність, надія, мрія, тобто усе найкраще, чим ми живемо. Життя безкрилої людини, котра не вміє мріяти, сіре й нецікаве. Вірш побудований на рефренах, на переліченні та протиставленні, короткому й чіткому вираженні думки.Читаючи поезії Л. Костенко, я задумалась над символічним значенням людських крил. Чим дорослішою стає людина, тим і крила її стають більшими. Для чого людині потрібні крила? Хіба вона літає? Так. Людина літає не тільки уві сні. Крила - це те, що ми називаємо духовністю. Чому ж тоді людина має крила, а не може полетіти? Мені здається, це залежить у більшій мірі від неї самої, її прагнення, бажання, цілеспрямованості, наполегливості,.старанності. Тому кожен повинен прагнути до самоствердження, самопізнання, розвитку найкращих душевних якостей, подолання життєвих труднощів у сучасному житті, а в цьому допоможуть наші крила. </span>
<span>Леся Українка так переймалася долею свого «занапащеного краю», нещаснішого за якого не бачила навіть у далеких землях, що болем промовляла: «Що сльози там, де навіть крові мало!» Наскільки ж глибокими були сила почуттів, відчай поетеси, що вона, гуманна людина, заговорила навіть про кровопролиття! А можливо, це лише заклик до дії, адже «сором сліз, що ллються від безсилля».</span>
Народні казки дуже добре вплинула на мій характер та почуття двох паралелей:добра і зла.Казки завжди навчають чомусь,а іноді й повчають. Жили були троє хлопців:Олесь,Грицько та Іван.Олесь із Грицьком були кращими друзями,і разом гнобили Івана.Вони зневажали його тому,що він із бідної сім'ї,і не спілкувалися із ним.Стався надзвичайний випадок.Була зима і хлопці пішли на ковзанку ,але річка була не добре промерзлою і Олесь впав підводу.Його "найкращий друг" Грицько кинув його і не врятував,а Іван допоміг хлопцю вибратися із криги.І тепер вони найкращі друзі.Ось про це говорить прислів'я"друг пізнається в біді"
Мораль у всіх одна-будь чесним добрим вічливим і до тебе потягнуться люди.Добрі справи завжди шанувалися і про них памятають люди, якщо вчиниш погано , заподієш комусь зло то до тебе це повернеться ніщо в житті не проходить безслідно.Добре, лагідне слово зігріває , втішає підбадьорує, а злість, ненавість руйнує стосунки між людьми.
