Павутинка
Срібна, блискуча
Виграє, сміється, хитається
Дзвінка, хоч і непорушна
<span>Краплинка. </span>
<span>Обдарована людина зі складною долею. Поет і художник.</span>
Ответ:
СОЛОВЕЙ - символ таланту, співочого дару, чистоти, страждань і любові. Символізм заснований на красі співу солов'я навесні під час шлюбного періоду. Пісня солов'я пов'язана одночасно і з радістю, і з болем.
ТОПОЛЯ — міфічний образ, символ дерева життя; оберіг українців; символ рідної землі, свободи, України; дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності;
ВІТЕР — символ духу, дихання Всесвіту; невловимості, неусвідомленості; швидкості; якоїсь звістки; шкоди, руйнації і водночас оновлення.
Объяснение:
18 тысяч булавоусых (дневных) и 147 тысяч разноусых (моли и ночные).
Ответ:
Объяснение:
Мартин Боруля подає позов на пана Красовського, тому що той назвав його «бидлом», і доручає займатися цією справою Трандалєву, який також працює і на Красовського. Одночасно Боруля намагається відновити втрачене дворянство. Він хоче вигідно видати дочку заміж, а тому просить Степана привезти з міста Націєвського — чиновника. У цей час до Мартина приходить його друг Гервасій, щоб засватати Марисю за свого сина Миколу. Микола й Марися вже давно кохають одне одного. Але Боруля відхиляє пропозицію. З міста приїжджає Націєвський, якому Марися одразу пояснює, що вона кохає іншого — Націєвський її наче не чує. Пізніше він підслуховує розмову Мартина та Палажки про майбутніх дітей та кумів і вирішує втікати із заручин. Мартин Боруля наздоганяє чиновника і б'є його. Степан втрачає роботу внаслідок скасування земського суду, але він боїться сказати про це батькові. Після того, як Боруля дістав листа від Красовського про те, що має виселитися з орендованої землі, він тяжко захворів. Скоро надходить лист про те, що Мартину Борулі відмовлено у дворянстві, оскільки в документах не збігається одна літера. Боруля спалює усі документи і дає згоду на одруження Марисі й Миколи.
Сюжет комедії «Мартин Боруля» письменник будує на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який довгий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це пішло чимало часу, але марно — дворянство не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тубілевич, а в нових Тобілевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простоï людини вибитись у дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь піднестися над іншими.
