П'єса Панаса Мирного «Лимерівна» є визначним явищем української драматургії ХІХ століття.
<span>У нашому будинку є
підвал. Колись там моя мати ставила мішки з картоплею, але зараз вона
ставить їх на балконі, а підвал віддали мені. Там я влаштував майстерню.
Саме посередині майстерні стоять укріплені лещата. Біля стін — стелаж
для інструментів, який я сам зробив, а також лавка та велике крісло. Це
крісло подарував мені батько. Він у мене директор театру. Він казав, що
це крісло списане, але на ньому ще можна сидіти, якщо прибити якийсь
дрючок замість ніжки. Я так і зробив. - Недавно я зробив дві драбини.
Одна стоїть у моїй кімнаті біля шафи, а друга й досі знаходиться в моїй
майстерні.
Іноді до мене заходять друзі. Ми йдемо в мою
майстерню та починаємо майструвати. У цей час моя майстерня має такий
вигляд, що це занадто важко описати.
<span>На Новий рік ми зробили саморобні іграшки для шкільної млинки. Учителям та учням вони дуже подобаються. </span></span>
Я не впевнена,але на інших інтернет сторінках було написано,що чумацькі пісні є пафосними
Попробуй в книги мидвидица посмотрить
Одного зимового дня дiти катались на ковзанцi...Усi веселились,окрiм Лери,адже вона не вмiла кататись...Раптом вона провалилась пiд лiд.Усi смiялись,окрiм Микити.Вiн розiгнав усiх i допомiг Лерi...
-Дякую!
-Нема за що,але будь обережнiше на льоду.
-Добре,а чому ти не смiявся,як yci iншi?
-Тому що я звик допомагати людям!
-Менi дуже приемно!Може сходимо в
кафе?
-Давай...