Вважається, що мрії допомагають нам зрозуміти, в чому сенс життя, і наблизитися до своїх цілей. Можна знайти чимало аргументів з літератури, що підтверджують цю точку зору. Вона близька і мені. Я вважаю, що сенс нашого життя визначається нашими мріями. Спробую пояснити свою позицію, звернувшись до прикладів з класичних творів.
Герой розповіді А.П. Чехова, коли був молодий, любив мріяти. Він вірив у торжество справедливості і вважав сенсом свого життя порятунок людей.
Він ні про що вже не мріяв, ні до чого не прагнув. Його займали лише фінансові питання. Так, чесний і щирий юнак перетворився в «язичницького бога» Іонич. Герой непомітно втратив сенс життя, коли перестав мріяти про високе призначення.
Без мрії життя людини не має сенсу, бо вона є найпотужнішим чинником пізнавальної і творчої активності людини, його мотивацією для досягнення заповітних цілей. Людина, яка має мрію, як правило, готовий боротися за неї до кінця, і саме це є сенсом його життя.
Виходить, що мрії дійсно грають важливу роль в становленні особистості: вона повинна мріяти і фантазувати про майбутнє, інакше сенс буття так і залишиться для неї загадкою. Хтось знаходить сенс життя, коли його мрія стає реальністю. Хтось розчаровується у всьому і втрачає себе. Добре, якщо він знаходить в собі сили повірити в щось інше. А якщо ні? Людина без мрії - це найчастіше людина без сенсу життя.
1) Маленька дівчинка бігла і кричала : " Не бачили маму? "
Маленька дівчинка бігла і кричала , чин не бачили маму ?
2) " Завтра,-повідомив синоптик,-буде холодно"
Синоптик повідомив , що завтра буде холодно.
3)"Цей лист жде тебе вже три дні" ,- сказала листоноша.
Листоноша сказала , що цей лист жде його вже три дні.
Моральные нормы-нормы поведения человека возникающие из морали.Их исполнение является моральным домом,их нарушение является источником моральной вины.Это одно из основных понятий этики.Моральные нормы формируют систему,отличающихся от остальных систем нормативных (права/обычая/этикета)
Сьогодні я прожила день не марно. Чому? А тому що вранці, коли поспішала до школи зустріла стареньку , що несла важку сумку. Я допомогла їй і бабуся подякувала мені. А після уроків я нагодувала маленьке кошенятко, яке жалісно нявкало біля мого будинку. Я налила йому молока. Воно напилося та почало голосно мурликати. У мене настрій був чудовий! Як же небагато треба для щастя!