Діалог<span> - двосторонній обмін </span>інформацією<span> між двома або більше людьми.</span>
Мама,мамка,мамуся,мамуля.
Папа,папуля,папочка,папаня.
Бабушка,бабуля,бабуся,бабуленька.
Хо-лод-но ба-дьо-ро вміє вис-ту-кує сі-м'я швей-на ягід-ки хлоп-чик ящи-ки їдаль-ня сон-це стає за-єць шуб-ка ніж-ка бі-лий річ-ки льо-док шкіль-ний ри-бал-ка бі-лоч-ка брунь-ки освіт-лює кущ огір-ки сьо-год-ні бли-щить во-лос-ся/во-ло-сся джміль дзьо-ба-ти го-дає ідуть скіль-ки жай-во-ро-нок пташ-ка зай-чик де-ньок га-йок опо-ві-дан-ня/опо-ві-да-ння Льо-ня про-мін-ня/про-мі-ння наро-джен-ня/наро-дже-ння гедзь ход-жу знає.
З давніх часів вважається, що саме у слові можна відчути дух народу. Та чи так воно насправді?
Кожен українець володіє своєю рідною мовою, тому це дає змогу українському народу бути одним цілим. Ми всі різні, але почуття єдиного в нас однакове. Як казав Іван Огієнко: "Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості". Саме мова робить нас народом. Саме вона виділяє нас з поміж інших. Мова породжує слово. Слово - це думка народу, тому все взаємопов`язано. Без мови не існує слова, а без слова існування народу - неможливе. Душа народу це і є - слово. У кожного народу своє слово, тому і своя власна душа.
Отже, мова - це єдиний доказ того, що душа народу саме у слові, а слово, в свою чергу, це душа народу.