Я чую, жаль, що стільки мрій прекрасних я поховав у собі за життя, бо не знаходив у серцях сучасних ні розуміння, ані співчуття. Людям потрібне лише те слово художника, яке чарує, яке бентежить, яке здатне сколихнути і серце і розум. Мова народу кращий, що ніколи не в"яне й вічно знову розпускається цвіт усього його духовного життя, яке починається за межами історії. Тим часом, туман розірвався на сході і відразу з його, вилинуло сяючи пишною красою золоте сонце. Той не артист, хто на сцені вміє грати лише самого себе, і хто в усіх пєсах завжди однаковий.
( Я думаю, що так, але на всі 100% не впевнена)