[ с у з' і р' й' а ] другий склад наголошений, 6 букв, 7 звуків
У людини безліч чеснот: доброта, щедрість, чуйність, уміння співчувати і любити і багато інших. І усі вони засновані на любові людини до людини. І є ще така щиросердечна якість, як милосердя. І воно теж спрямоване на те, щоб довести, що несправедливе латинське крилате висловлення «Людина людині вовк». Але мені здається, що саме милосердя виявляти найважче. Для того щоб бути милосердним, потрібно уміти прощати. Потрібно бути щирим гуманістом. Тому що споконвічно милосердя було проявом великодушності до поваленого ворога. Та й зараз, на мій погляд, милосердя — це прояв великодушності до того, до кого не хочеться його проявляти.
Легко поспівчувати бабусі в переході метро, поклавши їй у протягнену долоню кілька монет. Легко здаватися щедрим, купити молодшій сестричці не звичайні льодяники, а шоколадні цукерки. Легко бути добрим, допомагаючи молодій мамі нести коляску на сьомий поверх. І як же важко утриматися від того, щоб не «добити», не знищити, не деморалізувати цілком переможеного ворога. І ще: бабуся побажає здоров'я на подяку за милостиню, сестричка поцілує в щічку липкими від шоколаду губами, молода мама гаряче подякує за допомогу. Адже відповіддю на добро найчастіше буває добро. Тільки ворог за милосердя навряд чи подякує. А може зненавидить, хто знає.
Важко допомагати тому, з ким ти в поганих стосунках, але хто насправді має потребу у твоїй допомозі або твбїй поблажливості. Іноді бути милосердним нестерпно важко. І, зрозуміло, це дано не кожному. І мені навіть здається — тільки обраним.
<u><em>Звичаї свого народу потрібно знати, тому що</em></u> вони навчають мудрості. Наш народ раніше мав ґрунтовні знання про навколишній світ та все, що було йому близьким. На основі цього формувались звичаї та традиції, які об'єднували людей, сприяли їхньому гармонійному співіснуванню.
Сьогодні люди інколи забувають про те, що ми - єдина нація, яка має разом робити щось заради свого процвітання. Саме звичаї об'єднують окремих людей в одну етнічну групу. Ці традиції, обряди, творчість - генетичний код, що допомагає людям виокремлювати нас у націю. Звичаї повчають, виховують, дарують мудрість.
1.Хлопець довго міркував над задачею і все таки розв*язав її. Іринка мріє стати вчителькою. На околиці міста збудували велечезний стадіон. 2. Будинок-дім оселя домівка. Домівку ти не покидай а як покинеш-зрадиш край. Шлях-дорога стежка траса шосе. Дорогою до школи я побачив маленьке кошеня. Сміливий-хоробрий безстрашний. Васько-дуже хоробра людина. Говорити-балакати розмовляти теревенити ляси точити. Ці дві дівчинки теревенять як баби базарні.
Прийшла осінь.<u> </u><em><u>Причаїлися гори, заворожені красою ще ніколи не бачених степів.</u></em> Ці гори осінь навіть прикрашала, вони здавалося були якісь могутні, по-справжньому осінні... Вже <em><u>сонце ставало кволе</u></em> <em><u>- осіннє</u></em>. Озера ставали вже не такими - <em><u>веселими, гарними, теплими</u></em>.
( те що виділено це відокремлені означення )<em />
