З творчістю Тараса Шевченка, я почала знайомитися ще в садочку, а потім вивчала в школі. Його вірщі , твори , поеми і балади, хвилювали мене і викликали співчуття. Найулюбленішим моїм твором став "Заповіт!" . Це унікальний твір, прийнятий надзвичайною любов"ю до України, чарівним патріотичним пафосом. Т.Шевченко передав ніби свою останню волю в цій поєзії . Шевченко звертається за народу : він закликає до дій. На перший погляд , цей заклик здається просто частиною поетичного твору, але він не залишає байдужим жодного читача.
Він закликає не до реального збройного повстання, а до духовного . насамперед проти старого життя, старого суспільного ладу ,старих проблем. Щоб ми будували нову Україну , де не буде місця кріпатству.
Тарас Шевченко, закликає нас жити в мирі, злагоді , разом створити справедливість ,та бороніти свою землю від зла.
Він вірив в свій народ, непереможну силу та щасливе майбутнє свого народу.
Впевненність у власні сили , у справедливість , у праведність своєї мети - Він передає кожному читачеві.
Пришла еще одна беда
горят леса как никогда
теперь в россии три беды
<span>пожары тупость и понты
другой
</span>пожары визде .. их много и так ..
сними боряться ели как
попросили бы помощи у стран соседей ..
<span>они бы помогли спасти медведей .. </span><span>
</span>
Знаю лише про Мирославу та Максима
Мирослава:
1 ситуація:
Мирослава благає батька не йти до ворога, не губити себе та її. Дівчина швидше може уявити себе мертвою, ніж зрадницею свого краю.
Варіанти:
Зрадити свій край, або перейти на бік тухрльців
Рішення:
Вона тікає з ворожного табору, переходить на бік тухрльців. Повідомляє про напад ворогів, та навчає тухольців робити метавку.
2 ситуація:
Максим та Мирослава закохані, але Тугар Вовк не приймає їхнього кохання.
Варіанти:
Не послухати батька, але бути щасливою, або послухати батька і бути не щасливою.
Рішення:
Мирослава не послухавши батька залишається з коханим.
Максим:
1 ситуація:
Максим бачить, як на Мирославу нападає ведміть.
Варіанти:
Допомогти Мирославі, або гукати на допомогу.
Рішення:
Максим, жертвуючи собою допомагає Мирославі
Маруся довго за Василем журилася. Ледве-ледве з журби не вмерла. «Що божий день перебере горiшки, що ще на весiллi, як побачились уперше, та вiн їй дав, перебере, перецiлує та вп'ять до серця i положить. Або коли, гулящим днем, пiде у бiр на озера, де з ним раз гуляла; там посидить, поплаче i з тим додому вернеться». «Маруся прийнялася прясти; а з покрови удосвiта встає, пряде, шиє, порається i все журиться, i частенько, як забереться куди-небудь сама собi, то плаче-плаче».