Слухаючи розповіді моїх батьків про те, яке у них було дитинство і як вони жили колись, я задумуюся про своє існування. Мені хочеться також бути такою веселою, щасливою і безтурботною. Звичайно, що у моїх предків не було таких покращених умов побуту, не існувало інтернет-зв`язку, не мали такого високого розвитку технологій. Проте люди були більш дружніші, веселіші, більш згуртовані, хоча, звісно, у той час також мали місце певні проблеми. Мені здається, що тодішня молодь була більш впевненою у своєму майбутньому, планували, здобували, розвивали.
<span>А для мене сьогоднішня дійсність зі своїм технологічним прогресом у всіх сферах не є такою прекрасною, безтурботною, надійною. Виною моїх вагань стала несправедлива війна на Сході, яка зачепила увесь світ. Братська країна вирішила, що має право відбирати у нас щасливе дитинство, руйнує наші плани і сподівання, посягнула на спокійну старість літніх людей. Люди, з якими мої батьки були колись як рідні, сьогодні стали ворогами; ніхто не міг собі колись уявити наших побратимів зі зброєю в руках проти нас. А ми, діти наших батьків-прадідів, дізнаємося що таке війна з росіянами, з котрими колись наші предки пліч-о-пліч відбивали ворога-загарбника. Усе це – жахливі речі, які важко сприймаються і, які нелегко усвідомити. </span>
Так, цей світ прекрасний, цікавий, в ньому багато яскравих фарб надій і щастя. Проте сьогодні я не можу мріяти про безтурботність. Тому що мій брат зараз знаходиться на передовій, він захищає мене з мамою від нападників. Допоки будуть гинути молоді хлопці і ні в чому не винні люди, - про чудовий світ я можу тільки мріяти…
<span>Хочу вірити, що у найближчому майбутньому люди зрозуміють, що підтримуючи таких жорстоких і, брехливих людей як Путін, Янукович та подібних їм, вони не залишають можливості для щасливого життя своїм онукам, правнукам. Такі бездушні люди зруйнують наш чудовий, милий, багатий світ! Такі люди здатні зруйнувати усе створене, досягнене, здобуте багатьма поколіннями. Вони можуть знищити і саму планету Земля своєю ядерною зброєю! А я хочу, щоб цей світ розвивався, розквітав, робив нас щасливими і щоб не було причин для сліз. А ще я дуже хочу, щоб мій брат, не брав більше зброї до рук, а квіти для коханої, чи подарунок для мами. Щоб він водив свого синочка в садочок, а потім – у школу! Щоб моя мама не плакала за своїм сином вдень і вночі. І тільки тоді цей прекрасний світ стане для мене світлим, щасливим, таким, яким я хочу його бачити! Я молю Бога, щоб так і було!..</span>
<span>Сивою давниною віє зі сторінок повісті І. Франка "Захар Беркут". Перед нами постають герої, які вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, які живуть ідеями спільного порядкування, єдності й добра. Головне для них – це інтереси громади. Живуть вони в глухому селищі Тухля, і очолює громаду тухольців "люблячий батько" – Захар Беркут.
</span>Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.
