КОШЕНЯТКО. Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко. Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти. Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби запрошувало погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини. Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою.
Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є
<span>
<span>
</span></span>
Зима... Срібний ліс потонув у сніжному океані, що так і нагорта на нього кожного дня сиві хвилі метелиці. А коли ще й вітер почне сердитися, то крижані, свинцеві гребні, ніби справжні ланцюги, сковують кожний порух гілочок. Так і стоїть ліс понурий і холодний, лише іноді сонечко визирає з-поза хмар і звеселяє природу. Майже всі пташки покинили його у самоті. Але щоранку він має розраду - малі снігурі, яскравими плямами літають по лісу, пробуджують сонні дерева. Вони безустанно ллють свій радісний дзвенькіт і струшують з дерев перлові прекраси, що ніби маленькі намистинки сіються на сріблясий килим. В обіймах кущиків притаїлось два маленьких ставочки
Україна гей гей да розвеселимо україна розвеселимо- імменникове
[п' і ч | ц' і], перша І - наголошена.
Одного разу я із своїм другом ішли додому і він мєнє запитав:
-Шо ти дивишся по тэлэвізору?
-Я люблю дивитись цікаві тєлєканали там де показують про тварин, фантастику и так дальшє.
-Зрозуміло шо ти дивишся.
-А шо ти дивишся по тєлєвізору?,- запитав я.
-Я щитай шо й ти тыльки щэ про космос і бойовики,- відповів друг.
-А давай сходимо до мєнє подивимся DVD?
-Давай я йекраз хотів цє придложить.
-Добре. А потім підемо пограем у футбол?- запитав я.
-А якжє пішли до тебе ужє.
