По білому полю чорним маком сіяно.(Олівець) Тоненьке, кругленьке, серце чорненьке, хто на його слід погляне, думку його взнає.(Олівець)Сам чистенький, аж блищить, а пройдеться — насмітить.(Олівець)<span>Невеликий мокрий птах </span>
<span> Ходить дзьобом по грядках. </span>
<span> І криниця, й не криниця; </span>
<span> В ній водиця й не водиця. </span>
<span> Тягнуть звідти не відром, </span>
<span> А насталеним пером. (Авторучка)</span>
Відмовився навідруб, заходьте по одному, сиділи допізна, по справжньому влип, по нашому сказано, мчав навскач, пропав безвісти, по вінця повен, догори дном, по вовчому завив, складено вчетверо, вцілому закінчили, перевернувся на бік, вийшов назустріч, відклав на завтра, заговорив по французьки, видніється ген-ген, узяв забагато, купив навиплат, кинув навідліг, по іншому думав син, з ним заодно, написано по латині, мені це довподоби.
Щоліта ми з батьками й моїм старшим братом приїжджаємо до дідуся в село. На околиці села стоїть ліс. Ми з братом дуже любимо бродити по літньому лісі. Брат уже майже дорослий, тому батьки відпускають нас удвох.
Цього року, приїхавши до дідуся рано вранці, ми поснідали й одразу вирушили до лісової гущавини. Там ростуть ялини, сосни, могутні дуби та інші дерева.
День видався чудовий. Під соснами було прохолодно, пахло смолою і молодими березовими листочками. Біля коренів дерев бігали мурашки. Тут росли ніжні конвалії. Їх білі, чисті, пахучі квіти були схожі на дзвіночки й полонили чудовим ароматом.
1.Настав День Вчителя. Вранці школярі вітали зі святом свою вчительку Марію Степанівну. Привітання було таким.
Шановна Маріє Степанівно!
Вітаємо Вас зі святом Вчителя. Зичимо Вам здоров*я, гарного настрою, успіхів у нелегкій праці.
<span>Часто всі задумуються про те, що насправді таке
мова, для чого вона потрібна? Та яку роль відіграє в житті кожного
громадянина нашої України. Адже мова – це не тільки пустий звук, і не
краплина в безмежному просторі океану, а безмежний простір, який оточує
кожного жителя цього простору, саме мова дає надію коли стає холодно і
ви в темному лісі.
Звісно, ми не можемо судити про те, що мова
для всіх така важлива, унікальна. Не всі приймають її, люди з одного
боку нічого не втрачають, коли спілкуються на зовсім іншій, чужій мові,
але з іншого боку вони втратять лише одне, найголовніше – духовну та
моральну цінність нашого народу.
Нерідко, ми з вами бачимо те,
що наша, українська мова та інші, сусідні створюють велику сварку із-за
мовних політичних спекуляцій, ми вважаємо, що це не припустимо, адже
політики самі повинні розібратися в своїх справах, в своїх питаннях.
Мова не повинна служити для створення різних, політичних та соціальних
конфліктів.
Розв’язати задач, що для мене рідна мова - дуже
важко, адже всі можуть сказати: що рідна мова, це та, на якій ми
думаємо, спілкуємось, це мова батьків, але не кожен є тим самим
патріотом, який ніколи не зрадить своїй рідній мові.
Для мене –
українська мова, дуже важлива. Адже саме її я вивчав с самого народження
і до сих пір. Рідною для мене мовою, є українська, хоча іноді я
розмовляю и спілкуюся на іншій мові, тільки тому що так вимагають
обставини. Я вважаю, що не важливо – чи ти українець чи ти росіянин, ти
повинен розмовляти на своїй, рідній мові – адже мова, це духовне
багатство всього народу.</span>
