Дід Василь цим сказав, що батьки стараються зробити для нас все, і нічого від нас не хочуть взамін. Вони не просять наших грошей, чи наших іграшок. Вони просто роблять це, тому що ти - їхня дитина
<span> Солдат і смерть Прослужив солдат у царя тридцять три роки, і вийшла йому одставка. Дав йому цар три копійки, він і пішов собі. Йшов-йшов, аж перестрівають його три старці: </span>
<span> — Сотвори, служивий, милостинку. </span>
<span> — Нате. </span>
<span> Вийняв копійку і оддав. Трохи згодом перестрівають його ще три старці. </span>
<span> — Сотвори, служивий, милостинку. </span>
<span> — Нате. </span>
<span> Оддав другу копійку. </span>
<span> Під вечір вже ще три старці просять: </span>
<span> — Сотвори, служивий, милостинку. </span>
<span> — Нате. </span>
<span> Оддав і третю копійку. </span>
<span> Іде та й думає, що це воно буде, що роздав останні три копійки. Аж ось ще йдуть три старці. </span>
<span> — Сотвори, служивий, милостинку. </span>
<span> — Нате. </span>
<span> Скинув шинелю й оддав. </span>
<span> — Ну,— кажуть старці,— чим тебе, служивий, нагородити, що ти з останнього милостиню сотворив? Проси у нас три просьби. </span>
<span> — А що ж я,— каже,— буду просить? Як задумаю, щоб гроші в кишені були; щоб люльку не накладать і не закурювать, а як загадаю, щоб сама готова була; та щоб була торбинка така: я про що не подумаю, зараз щоб там і було. </span>
<span> — Добре, служивий, іди собі з богом. Ото сказали та й зникли, наче їх тут і не було. От солдат пройшов трохи. «Дай,— дума,— подивлюсь, чи не збрехали». Засунув у кишеню руку — так і витяг жменю грошей. (ну как то так сильно не судите )</span>
В) Обіймати посаду, впроваджувати у виробництво, відшкодовувати збитки, порядок денний, за вимогою керівництва.
Р уш н и ки п одекуди були вишиті й там / де не поскупилис' на йаскравішу нитку/ раптом св'іжим спалахом весни били в очі кв'іти/ йакі в ц'у пору шче не розкв'ітли / або такі кв'іти / йакі й не могли розкв'ітнути ніколи / бо вимал' увані були чийейус' уйавойу та майстерними руками