Здраствуй, мама! Пишу тобі цей лист, тому що вчора після сварки з тобою не змогла підійти до тебе , а ти ввечері великодушно не стала мене лаяти, дала мені можливість побыть однієї, розібратися у своїх почуттях і в думках. Моє серце буквально розривалося від почуттів, що нахлинули, провини, жалості, любові, а слова вимовити нелегко.Сьогодні я вирішила написати цей лист, тому що мені легше буде розповісти тобі про свої почуття. Мама, я знаю, як тобі з нами іноді буває важко, але ми всі п’ятеро тебе дуже любимо. Мама, ти в мене схожа на казку, добру, чарівнуОсобливо гостро я це стала відчувати ранньої восени, коли дерева одяглися в ажурний туман, коли дні ще такі теплі, а вечора вже такі мерзлякуваті. І чим далі, тим більше – з кожною миттю, з кожним новим листочком, торкнутим багряно – жовтим сяйвом<span>Ти ввійшла до нас у кімнату й сказала, щоб ми з Катею одягли молодших дітей і вийшли у двір. Ти повела нас у маленький скверик біля станичного ДК, ми присіли на крамничку, і казка почалася сама. Це була чудова історія про листопад, про тепле сонце, про останній шепіт листя. Я не пам’ятаю, про що ти говорила, але , мама, ти була казкою. Почувши цю чарівну історію, я вже не можу зупинитися – мені захочеться нових таємниць, легенд, колдовских балад</span>И ти нам розповідала їх за допомогою дощу, низьких щільних хмар, першого снігу. Це ти вчиш нас бачити не просто листопад, калюжі, іній, перший лід під ногами, а почувати красу навколишнього світу<span>Для того, щоб повірити в осінні казки, стати частиною цих легенд, відчути їх, насолодитися ними, треба , щоб у вас у будинку жила своя казка. Нехай час іде своєю чергою, нехай поміняють один одного дні, даруючи нам нові відчуття, нові образи, але якщо у вашім будинку живе Казка, то ви сама щаслива людина на світлі</span><span>Прости мене, Казка, я тебе дуже люблю. Твоя дочка, твоя маленька дівчинка, що потрапила з тобою в Країну Чудес, де ти твориш, мама, теперішні чудеса</span>
Повною протилежністю Марисі виступає її брат Степан: він прагне добутися чиновницької посади не стільки якимись інтелектуальними зусиллями, роботою над собою, щоденною старанною працею, скільки обманом, хитрістю — себто так, як у чиновницькому колі й було заведено.
І батько навчає, як вижити в цій прогнилій системі: «Ну, тепер з Богом! (Встає). Прощай. (Цілує Степана). Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять, трись, трись меж людьми — і з тебе будуть люде!»
Дещо сумна картина, у якій батько радить синові порвати з другом дитинства Миколою, бо він тепер, як Борулі здається, уже нерівня їхньому роду: «Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими. Яка тобі компанія Микола? Мужик — одно слово, а ти на такій лінії, трешся між людьми іншого коліна. глянь на себе і глянь на Миколу. То таки мужик репаний, а ти канцелярист!»
Націєвський
В негативному ключі зображено й реєстратора з ратуші (чиновника) Націєвського: самозакоханий, проте жалюгідний за своїми моральними рисами панок із вдачею боягуза. Як тільки Націєвський запідозрив, що дівчина, з якою його хоче одружити Мартин Боруля, вагітна від іншого, він без вагань тікає.
Націєвський думає, що завжди може сподобатися будь-якій дівчині, проте його кумедна мова та
<span>Мета: ознайомити школярів з біблійними притчами, поглибити їх знання про поняття «притча»; охарактеризувати Біблію як Святе Письмо, звертаючи увагу на збірки літературних пам’яток, роль біблійних книг у давній Україні; розвивати усне мовлення, логічне мислення, вміння узагальнювати й робити висновки, осмислено сприймати навчальний матеріал; виховувати почуття поваги до Святого Письма, риси чесності, доброти, порядності, скромності, любові до ближнього.</span>
<span>Трудно описать, что такое счастье вообще. Это, наверное, то
состояние души, когда мир вокруг в ярких цветах и улыбка не исчезает с
лица. Как приятно делать счастливым других, дарить свое добро, помогать и
просто осознавать, что в наших собственных силах сделать свою жизнь и
жизнь других людей хоть чуточку лучше.В рассказе Алексея Стороженко
“Сокровище” счастье само пришло к лежебоки Павле, который ничего не
делал, а только спал. Но то условное счастью, за ним стояла тяжелый труд
других людей ради удовольствия Павлуши. А вот в рассказе “Цвет счастья”
Б.Лепкого маленький мальчик сам решил искать загадочную цветок счастья,
хотя она, по рассказам мамы, далеко. Он глубоко верит в волшебную силу
цветка счастья, стремится ее найти, не боится никаких препятствий; он
мечтатель. Герой познает жизнь, не оставляет надежды найти цветок
счастья. Уже сам поиск делает его счастливым.<span>Итак, не моему мнению, счастье - это найцініший скраб, и конечно же оно не приходит само, а часто достается тяжелым трудом.</span></span>
Сашко — сильна особистість, яка вміє активно відстоювати свої життєві принципи. Хлопчик рішуче й наполегливо шукає шляхів визволити свого друга Сіроманця з кузні, куди того, зв’язаного, кинули, щоб наступного дня відвезти до зоопарку, в неволю. І йому, малому, вдалося це зробити.
Під час прочитання повісті "За сестрою", я поринув(-ла) у світ давнього минулого нашої Батьківщини. Перегортаючи сторінки книги я ніби перебував(-ла) на місцях подій, відчував(-ла) усі емоції персонажів. Найбільше мене вразив образ хлопця Павлуся, саме він дав зрозуміти те, що сила любові брата та сестри варта на жертви та ризики, а будь-яка ситуація має вихід. На протязі всієї повісті Павлусь намагався знайти дівчину, навіть, коли план завдавав поразки. Це і є ще одним прикладом того, що повість вчить незламності духу, щирої любові до Батьківщини та рідних.
