У мене дуже дружній друг
У мене дружний звязок з вчителем
<em>"Соломія все йшла.Вона зібрала свою енергію,всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди".</em>
Тарас Шевченко!
Досить було однієї людини,
щоб урятувати цілу націю.
Остап Вишня Тарас Григорович Шевченко - птах, який своїми крильми розсунув хмари та відкрив народові шлях до сонця. А хіба ж поезії його - не сходинки на небеса? Славетний "Заповіт", на мою думку, є найважливішою частиною нашої подорожі до щастя. Не існує, напевне, українця, котрий не знав би знаменитого:
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
<span> Не забудьте пом'янути </span>
Незлим, тихим словом.
Щоб зрозуміти вищезгаданий "Заповіт", треба цілком зануритись у тодішній світ, поглянути на знамениту поезію очима Шевченкових сучасників.
Смерть, біль, неволя... Цими єдиними трьома слловами можна зхарактеризувати становище людей. Вони повністю перебуввають під владою панів, які
Кайданами міняються,
Правдою торгують
Усюди лише непроглядна темрява, ніякого майбутнього. І раптом, наче проблиск сонячного проміння, у житті кріпаків вогнем спалахнув Кобзар. Його віршів підбадьорювали нещасних, не давали їм падати духом.
Жорстокі царі та жандарми, помітивши вплив Шевченка на громадкість, заперечуючи українську мову, не раз намагалися згубити його. Але навіть після смерті Тарас Григорович повернувся до нас своєю палкою піснею, живучи у написаних словах. І поневолені, як пророкував наш геній, звільнилися від кайданів лихих панів.
Та на цьому роль поезії Кобзаревої не скінчилася. Хіба вже досягла Вкраїна вершин своєї краси та можливостей? Ні! Чи всі земляки наші нагодовані та щасливі? Ні! Тож наберімося наснаги з цілющогго джерела Шевченкової поезії, візьмімо "Заповіт" за гімн, і розбудуймо нашу країну до найвеличнішої держави, аби справдилося Шевченкове пророче:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
<span> І будуть люде на землі</span>
Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу - це джерела мудрості. Книга - бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість - велика. («Повість минулих літ»).
«Книги - морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить».
А над вишневим садком уже панує ніч.Затихло все. Тілько дівчатаТа соловейко не затих.Біля хати заснула мати з маленькими діточками під срібний спів соловейка. Відпочивають стомлені люди, і разом з ними я вірю в їхнє і своє щасливе майбутнє. Я знаю, що й надалі буятимуть в Україні вишневі сади, повертатимуться ввечері до своїх осель роботящі люди, а Україна залишатиметься тихим раєм, яким вона постає в моєму улюбленому вірші.Вірш дочитано до кінця. Він невеликий за обсягом, але великий за значенням. У ньому — частина історії нашого народу, життя українців, а головне — сама Україна, лагідні обійми якої дарують мир, тишу і спокій. Україна, яка пробуджує патріотизм — найвище людське почуття.Тарас Шевченко