Омелько — працьовитий селянин, виснажений панщиною. У нього здорові, загорілі, жилаві руки, сухорляве і бліде обличчя. Ставши хазяїном, Кайдаш продовжує багато працювати. Набожність уживається в ньому з пияцтвом. Нерідко з церкви він звертав у шинок запивати «давнє панщане горе». Письменник майстерно передає, як втрачається межа між виявами забобонності Кайдаша і хворобливого стану його психіки від постійного перепою. Такий Кайдаш не смішний, а викликає глибоке співчуття. Його слабкості Нечуй-Левицький пояснює соціальними факторами, хоча й не наголошує на них, а зосереджується на розкритті самого характеру в його індивідуальних виявленнях. Отже, ідеал «господаря-хлібороба» не міг зреалізуватися під час кріпаччини. З повісті «Кайдашева сім'я» видно, як важко й неоднозначно він відроджувався в посткріпацьких умовах, коли довгі часи безправ'я, безземелля знищили інстинкт господаря.
Книги-це розум, навчання.Вони вчать нас і допомагають.Вони можуть багато чого на показати і розказати.Сучасне покоління не хоче читати хоче тільки телефон,інтернет і так далі,але ми не розуміємо,що якщо ми не будемо читати ми не будемо нічого знати і нам буде важко. Тож книги допомагають тим,що вчать нас жити.
Вот как должно быть чтобы вставить гайку
<span>лично меня это произведение учит не торопиться с выводами, и никогда не терять надежду, ведь если бы Ромео подождал пару минут, то был бы счастливый конец, не пришлось бы плакать ни над книгой, ни над фильмом (1968), ни над постановкой... а так... </span>