Мій улюблений літературний герой — Олесь з оповідання Григора Тютюнника «Дивак». Цей персонаж подобається мені своєю справжністю. Що я маю на увазі? Олесь не падав з неба, як Хлопчик-зірка чи інші вигадані герої фантастичних творів. Він є звичайним хлопчиком, який живе в українському селі й навчається в сільській школі. Щоправда, в реальному житті дуже мало таких людей, як Олесь. Він дуже любить і цінить красу природи. А його рідний дід Прокіп — протилежність своєму онукові. Людей, схожих на діда Прокопа, дуже багато, таких не треба навіть шукати. Оскільки дітей та дорослих, що цінують природу, як Олесь, практично немає, усі в селі його вважають диваком, у тому числі і дід Прокіп. Сам хлопчик не розуміє, чому на нього так кажуть, адже він ще малий.
Коли я читаю про Олеся, то уявляю на його місці себе. Мене теж захоплює краса природи, тому я намагаюся дбайливо до неї ставитися. Мене обурює, коли після пікніка відпочивальники залишають непогашеним багаття або не забирають з собою сміття. Я не уявляю собі, як можна рубати дерева, не кажучи вже про те, щоб стріляти в звірів чи птахів. Це жорстоко, адже їм так само боляче, як і людям.
Чому для сучасної людини любов до природи перестала бути нормою і викликає подив?! Коли дитина цілиться з рогатки в горобця, це нікого не шокує. А хлопчик, який бродить серед вкритих снігом дерев, спостерігає за дятлом, виводить пальчиком на снігу малюнки і захоплюється чарівністю зимового лісу, здається всім дивним…
Які ще риси характеру сподобалися мені в Олесеві? Напевно, впертість, уміння відстоювати свою точку зору. Це помітно, коли він сперечався з вчителькою на уроці малювання. Розповідь про цей випадок вказує на талант хлопчика в живопису і свідчить про те, що він здатний не тільки милуватися природою, а й зображувати її на папері.
Мене вразив епізод твору, де місцевий розбишака Федько Тойкало пригостив Олеся пирогом з м’ясом, а той хотів йому віддячити. Олесь навіть забув, що Федько його образив та боляче вдарив під око. Така поведінка дозволяє зробити висновок, що Олесь незлопам’ятний і вдячний. Він міг би стати щирим, вірним другом, але поки що не знайшов серед однолітків споріднену душу.
Бути таким, як Олесь, досить важко, адже він відрізняється від інших дітей і для всіх є ізгоєм. Проте, я дуже хочу бути на нього схожим. Більш за все мені подобаються в ньому такі риси характеру, як доброта, людяність, співчутливість та небайдужість. Це найголовніше, що має бути в кожній людині.
Отже, незважаючи на те, що всі на Олеся кажуть «дивак», його образ припав мені до душі, тому це мій улюблений літературний герой
Король женился на королеве было у них много детей и жили они долго и счастливо.
Милый друг, любознательный третьеклассник, позволь тебе рассказать об этом великом человеке и объяснить как правильно пишется его фамилия
Михаил Юрьевич Лермонтов родился 15 октября 1814 года. Его детство протекало в поместье бабушки — в селе Тарханы Пензенской губернии. Мальчика окружали любовью и заботой, но светлых впечатлений детства, свойственных такому нежному возрасту, у него не было.
Писать стихи он впервые начал будучи уже юношей. Первая любовь и ощкщение светлых чувств постигло его на Кавказе, во время целебных процедур, именно в этот момент в произведениях пояаляются нотки романтики.
М.Ю.Лермонтов является последователем А.С. Пушкина, его учеником, и очень тяжело переносит смерть великого писателя, выражая свою признательность в стихотворении "Смерть поэта".
За всю жизнь произведения Лермонтова включали себя: 400 стихотворений, около 30 поэм, не считая драм и неоконченных прозаических сочинений. Подавляющее большинство произведений Лермонтова опубликовано посмертно.
Великий поэт погиб на дуэли, приняв свинец прямо в грудь и был похоронен в Тарханах. 23 апреля 1842 в фамильной часовне-усыпальнице состоялось погребение, рядом с могилами матери и деда.
Необыкновенные люди действительно существуют. Это те, которые ведут за собой, они не зависят от морали, от рамок, которые постановило общество, они не бояться жертв, их неудачи. Среди этих необыкновенных людей присутствуют: Наполеон Бонопарт, Адольф Гитлер, Иосиф Сталин, Георгий Жуков, рождаются такие люди очень редко. Исторический прогресс зависит от общества. Если большинство людей умны и саморазвиваются, то и исторический прогресс пойдет быстрее.
Получилось сыро и много воды, но я не знаю пока, как развить эту тему полностью.