Нещодавно я закінчив читати книжку «Пітер Пен». У ній розповідається про пригоди трьох дітей Венді, Джона та Майкла після їхнього знайомства з незвичайним хлопчиком Пітером Пеном. Він ніколи не дорослішає. На острові в Пітера є особиста фея Дінь-Дінь. Венді стала мамою для всіх хлопців. Та потім їх викрав пірат Крюк, а Пітер зумів їх врятувати. Врешті всі діти повернулися додому, крім Пітера. Мені було дуже цікаво читати цю книгу.
Несподівано настала ніч.
На столі лежала сіль.
Вранці я люблю пити апельсиновий сік.
На полі я побачила чудового коня.
Ячмінь- рід рослин родини злакових.
Цих містечок є багато
В Києві,Одесі в багатьох містах
Схоже на поїзд тільки назва
Зовсім інша
(Метро)
Швидко бігає
Високо стрибає
В своїй кішенці діточок охороняє
(Кінгуру)
Не автобус й не своя машина
Тільки позвони будь куди приїде.
(Таксі)
Добре, я перестаю скиглити і нарешті дороблю цю задачу.
З кожним роком людство все далі й далі робить більше технологічних відкриттів, які охоплюють світ дуже швидко. Смартфони, телевізори, комп'ютери - все це зараз звична річ. Проте, колись цього всього не було, а присутність в домі чорно-білого телебачення було проявом заможності людини. Але з цим всім мизабуваємо про нашого доброго друга, книжку. Цікаві історії та пригоди, незабутні враження, купа емоцій... Ох. А зараз вона стоїть десь на полиці, давно забута. Так, це печально. Але на мою думку, порівнювати Інтернет, тобто технології, з книгою не потрібно. Адже прогрес людства - річ, від якої не дітися. І тому осуджувати її не правильно. А якщо вже і є такі особистості, які потерпають від запаху книги, завжди можуть знайти її у бібліотеках, які, я впевнений, будуть жити вічно.
Тож, давайте любити книгу і не осуждувати технологічний прогрес.
