Справжній талант для кожної людини — це вміння зберегти у своєму серці острівок дитинства, зворушливі спогади про щасливі безтурботні дні, теплоту й турботу, батьківську любов. Українські письменники, як талановиті знавці людського життя та майстри художнього слова, часто звертаються до власних спогадів, що надає їх творам яскравості, образам — реалістичності та самобутності. Саме таким твором є повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять». Твір є автобіографічним, оскільки події, змальовані у ньому, взяті автором із власного життя, а образи списані із близьких йому людей. У повісті автор змалював свій дитячий світ, мрії та сподівання. Михайло Стельмах походив із простої селянської родини, тому в повісті багато картин сільського життя, прикладів вчинків простих робітників землі — матері, батька, діда, сусідів. Тут і зустрічі з перійими труднощами та злиднями, знайомства з першими книжками. Головного героя повісті звуть так само, як і автора. Михайликові притаманне захоплення художнім словом та потяг до книжок. Він згадує, як самостійно навчився читати: «Якось я швидко, самотужки, навчився читати, і вже, на свої дев'ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі». Навіть погрози та хвилювання матері за розум її дитини не змогли перепинити дитячий потяг та цікавість до захоплюючих пригод та незнаних країн, про які було написано в тих книжках. Але не тільки радісні картини згадує автор. Назавжди вкарбувалася в душу дитині картина її навчання в школі. З радістю віддали свого сина батьки до школи. Але з приходом зими перед усіма постала гостра проблема — маленькому школяреві нічого було взути. Але вихід знайшов батько: «Дорогою люди дивувались, що Панас на руках несе в школу сина.., а я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості, що батько не дасть мені покинути науку». І досі автора переповнюють почуття, які він відчував тієї миті. Гордість за свого батька, ніжність і синівська подяка сповняють душу письменника.<span>Ще багато й багато епізодів з дитинства спливають у пам'яті автора. Чистота і природність стосунків, мудрість батька та ніжність і доброта матері завжди супроводжували письменника на його нелегкому життєвому і творчому шляху. У творі він віддає своє серце найпрекраснішому, що є в житті людини, — дитинству.</span>
Елемент був у частині про серенаду там і іронія і гумор. Іронія шо дощ не переставав іти якраз у момент коли все для серенади було готове а гумор те що вони співали бабі а не Галі
1." ...буцім з його чортяка лика дере." 2." Останеться він на світі, мов сліпий без поводатаря!" 3." Раз вночі розвередувавсь Павлусь, як на живіт кричить..." 4." батько ноги простяг" 5." Щастя, як горох з мішка" 6." Павлусь за ввесь день і пари з рота не пустить" 7." ...їсть неборак, аж за ушима лящить..." 8." Ти ж із хати ніколи носа не виткнеш!" 9." до білого волосся доспався" 10. "Хвалить шинкар п'яницю, а дочки своєї за його не віддасть!„
1.Історичні пісні - це ліро епічні твори, в яких розповідається про істрочних осіб,або про історичні події. 2.Езопівська мова - алегоричне висловлення думок,з різними іронічними натяками.
З ким на початку повісті жив Климко? Як звали кращого друга Климка? Як звали вчительку Климка? Де знаходилась сіль? Чому Климко пішов по сіль у Слов'янськ? Ким працював дядько Кирило? Що зацікавило Климка на базарі? Як Климкко і дядько Кирило врятували дівчину від поліцаїв? Де жили Климко і Зульфат? Чому тітка Марина не хотіла відпускати Климка? Чим пригощали тітки Марина Климмка? Що наказав зробити дідусь Гарєєв Зульфатові? Що робила на базарі Наталя Миколаївна? З ким була Наталя Миколаївна коли Климко зустрів їх її на базарі? Що приніс дідусь Гарєєв у вагову? З ким жив Климко після того як втік від тітки? Чому Кличко не хотів щоб по сіль з ним йшов Зульфат? Скільки Климко заплатив за точки? Чим закінчився твір? Від чого помер Климко?