Томущо весною птахи прилетають...
1. Будівля банку.
2. Кумедний візочок.
3. Дивний музичний інструмент.
4. Жук та Заєць.
5. Пісня про сердешного гризуна.
6. Скручений у трубочку папірець від байбака.
7. Мотоцикл з двома чоловіками.
8. Слово-рятуйте
9. Вузенька вулиця
10. Просто гра.
11. Маленький дворик.
12. Мрія позбутися страху.
13. Підземний коридор.
14. Бакс-місцевий ротвейлер.
15. Директорський кабінет.
16. Прохід у глибину стіни.
17. Пронизливе сюрчаня.
18. Дивовижні створіня.
19. Яскраво-блакитні, велетенські жаби.
20. На втіки.
21. Бабуся, що лагідно усміхається.
22. Зустріч з кактусом.
23. Клим перемагає Сашка Смика.
24. Зустріч з яскраво-блакитною жабою.
25. Лепкий, тягучий клей.
26. Муха-делікатес.
27. Плани велетенських жаб.
28. Захопленя планети.
М. Коцюбинський – видатний український письменник, автор чудових оповідань і повістей. Їх писав М. Коцюбинський настільки правдиво і щиро, що не можна не захоплюватись його талантом. Нещодавно ми читали повість письменника «Дорогою ціною». У творі йдеться про речі, які звичні для нас – про волю, кохання, а от головні герої повісті отримали це все занадто дорогою ціною…
У повісті два головних героя: Остап – звичайний селянин-кріпак і Соломія – його кохана. Їхнє кохання було неможливим через те, що дівчину видали заміж за іншого – так вирішив пан, якому не було діла до того, що Соломія давно кохала Остапа і мріяла бути лише з ним. Та дівчина не здалася. Коли Остап вирішив тікати за Дунай у пошуках кращої долі та волі, дівчина пішла за ним. Вона покинула все: дім, спокійне життя, чоловіка тільки заради того, щоб не розлучатися з коханим. Звичайно, ми можемо її засуджувати, адже вона була заміжня. Але вчинити інакше дівчина просто не могла – не могла жити з нелюбом, знаючи, що ніколи більше не побачить коханого. Звичайно, Соломія розуміла, що на них чекають складні випробування, знала, що доведеться пережити чимало горя і страждань, але це її не спинило.Ми бачимо Соломію сильною і рішучою. Мене, зокрема, вразив епізод, коли дівчина просить коханого відрізати їй косу. Адже на той час коса була символом жіночності, символом, так би мовити, благонадійності жінки. З коротким волоссям дівчата не ходили, тільки покриткам – тим, хто народжував позашлюбних дітей – відрізали коси і виганяли з села. Втратити косу означало втратити людську пошану і своє місце у сільській громаді. Тому це рішення Соломії ще раз доводить, що вона була ладна пожертвувати всім заради Остапа… А згадаймо, як рятувала вона його, пораненого, у плавнях, як турбувалася про нього… Тільки любляча людина не злякалася б таких труднощів і залишилася б поряд з коханим…
Соломія, на мою думку, втекла з села не в пошуках волі, як Остап, а просто, щоб бути з ним, допомогти втілити його мрію. І вона це зробила, правда, ціною власного життя. Соломія визволила Остапа від турків, але сама при цьому загинула. Та останньою її думкою було не те, що вона хоче жити, а переживання за коханого, за те, що її жертва була марною…
Чи є сьогодні таке чисте і щире кохання? Як на мене, навряд чи. Зараз кожен думає про себе, про власну вигоду. Мало хто здатен пожертвувати собою заради близької людини, як це зробила Соломія. Вона подарувала коханому те, чого він прагнув найбільше – волю. Та воля не стала для нього щастям без коханої, адже здобув він її занадто дорогою ціною…
1. <span>Мене втомили люди
2. </span>Поїзд<span>, повний людського гаму
3. </span><span>Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.
4. </span><span>Ми таки стрілись на ниві - і мовчки стояли хвилину - я і людина
5. </span><span>Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає</span>
Як кошички сині квіти
пишаються серед жита
